Мій чоловік покинув мене, коли сину ледь виповнилось вісім років. Чоловік він був порядний, тому залишив нам з Віталіком трикімнатну квартиру, куплену на наші спільні кошти. Вдруге я заміж не вийшла, але благо в мене залишився син, у якого я вклала всю свою душу. Признатись чесно, зараз я помічаю, що чоловічого виховання йому трохи не вистачає, бо Віталік виріс занадто покладливий та добрий. Колишні дівчата Віталіка часто користувались його м’яким характером і мені було нестерпно бачити муки сина. Проте нещодавно він привів свою наречену Христину — дуже милу та хазяйновиту дівчину.
Я була дуже щаслива за сина, адже Христина мені відразу сподобалась. Ніколи не перечила, завжди зробить все, що попросиш. Одним словом, не невістка, а мрія. Проте моє щастя тривало не довго. Вже через якихось три місяці Христю неначе підмінили.
Обставини склались так, що у той момент, коли істинна сутність Христини почала виходити на поверхню, захворів мій батько. Він не був безпомічний, але потребував нагляду, тому я прийняла рішення забрати його до нас. Квартира велика, то ж місця усім вистачить, але така новина не прийшла до душі моїй невістці.
Я щиро не розуміла невдоволення Христини, адже за батьком я доглядала сама, та і користі від нього було чимало. Він сам готував для нас вечерю, міг помити посуд та поприбирати, а у вільний час тихо читав газети чи розгадував кросворди.
З часом я стала помічати, що син з невісткою уникають нас. Раніше ми завжди вечеряли разом, а тепер вони категорично відмовлялись та закривалися у своїй кімнаті. А коли я почала розмову з сином про це, то він лише відмахнувся та сказав, що це тимчасово.
За дітей вони й чути не хочуть, мовляв, не пожили ще для себе. Я чудово розумію, що молодь зараз інша і не наполягаю, але поведінка Христини мені все одно не зрозуміла. У домі вона поводиться неначе королева — для неї готують та прибирають. Вона навіть сніданок ніколи сама не зробить, а весь свій час витрачає на походи в салони краси та розмови по телефону.
Куди зникла та мила та хазяйновита дівчинка, що прийшла у мій дім пів року тому? Невже вона завжди була такою, а я просто сліпа? Її поведінка ставала дедалі нестерпнішою! Найбільше мене образило, те, що вона відмовилась святкувати зі мною та моїм батьком Новий рік. Мало того, вони закрились у кімнаті й о дванадцятій годині Христина навіть не вийшла нас привітати! Віталік вийшов, а ось невістка — ні.
А на другий день вона мені сказала таке: «Ми з Віталіком продамо будинок вашого батька і купимо собі квартиру». Я була шокована її нахабністю! Вже пів року вона живе повністю моїм коштом, я навіть їжу та послуги оплачую сама, а тепер їм ще й квартиру подавай!
— Е ні, такого ви не дочекаєтесь ніколи. Хочете власне житло — заробіть на нього. Мій батько не для того все життя гарував, щоб на старості років його дім продали. — відповіла я.
Тоді діти заявили, що переїжджають до батьків Христини і я їх більше ніколи не побачу.
Що ж, така позиція єдиного сина мене страшенно засмутила, але то було його рішення. І я щиро сподіваюсь, що він про нього не пошкодує.