Якось йшла до магазину через перехід метро і там побачила бабусю яка жебракувала. Одягнена вона була не по погоді. Особливо мені запам’яталися її гумові чоботи, я звісно розумію що всередині вони прошити міхом, але все ж таки у мороз ходити у таких чоботях дуже холодно. Про старе вже зношене пальто я взагалі мовчу.
Як тільки я її побачила, одразу ж не по собі стало, і мені дуже хотілось допомогти. Але готівки у мене не було, тому я вирішила, повертаючись назад з магазину, зніму у банкоматі трохи грошей і віддам бабусі. У магазині купила цілий кошик продуктів та ще вирішила фруктів купити, щоб цю бабусю порадувати. Зашла зняти гроші і попрямувала до неї. Як тільки я спустилась у перехід, відразу ж побачила дуже цікаву картину, я навіть була вимушена сповільнити ходу. Біля бідної бабусі стояв дуже високий і здоровий чоловік, якому на вигляд ще не було сорока років. Потім я побачила, що старенька вивертає перед ним свої кишені та віддає весь вміст коробки у яку вона збирала гроші. Перше про що я подумала, це те, що він її начальник.
Ну всі ж знають ці історії про те, що всі жебраки працюють на когось і отримують за це заробітну плату. Але все ж таки не схожий був цей чоловік на начальство, дуже бідно одягнений та й на скільки я знаю, зароблені гроші забирають у кінці дня, а тоді був ще день.
Я максимально повільно почала йти, через те що мені було дуже цікаво дізнатись що ж відбувається. А коли я майже поруч з ними проходила, я почула слова чоловіка і відразу ж все зрозуміла.
- Мамо, ну давай вже швидше, я поспішаю.
Тут мені все стало зрозуміло, і звісно ж я не стала нічого давати цій бабусі. Бо допомогти потребуючій старенький пані і спонсорувати здорового ледачого чоловіка — це різні речі. Звісно я не знаю всієї їхньої ситуації, але чомусь я впевнена, що цей чоловік потребує грошей конкретно на випивку. Тому що у іншому разі він би міг знайти собі нормальну роботу і допомагати матері. А так він просто змушує таку літню жінку весь день стояти на холоді і жебракувати. Іншого пояснення цієї ситуації я не бачу.
Якщо б я трохи раніше вийшла з магазину і не побачила всю картину, я вирогідно вже б проспонсорувала цього молодого дармоїда і можливо ще й п’яницю.
Хоча, якщо чесно, мені було б спокійніше, якщо б я не бачила всього цього і просто зі спокійною душею допомогла бабусі і пішла додому. На ті кошти, які я підготувала для бабусі, я придбала трохи котячого корму і вирішила допомогти тваринам. Від них точно не потрібно чекати таких сюрпризів. Тому для себе я в котрий раз зробила висновок, що перш ніж допомогти ось так комусь — не завжди корисно.
