Мені 45 років. І я більше не приймаю гостей у своєму домі
Дехто, коли приходить у гості, забуває, що вони гості. Поводяться невиховано, роздають поради, не поспішають іти додому.
Колись я була дуже гостинною людиною, але швидко змінила своє ставлення. Коли мені виповнилося сорок, я припинила запрошувати гостей. Для чого мені це? Дратує мати таких гостей у хаті.
Свій останній день народження я святкувала в ресторані. Мені це дуже сподобалося тепер святкуватиму так завжди. Зараз поясню, чому саме.
Організувати застілля вдома це дуже витратно. Навіть для звичайної вечері потрібно витратити чималу суму гривень. Якщо ж готуєшся до святкового вечора витрати ще більші. Гості приносять скромні подарунки, адже зараз нелегкі часи. Потім сидять до пізньої ночі. А мені хочеться відпочити, а не мити гору посуду й прибирати.
Я більше не чекаю нікого у своїй квартирі. Прибираю й готую тоді, коли мені зручно. Колись, після святкових зустрічей вдома, відчувала себе виснаженою й пригніченою. Тепер після свят є час спокійно прийняти душ і раніше лягти спати.
Я маю більше вільного часу і розумно його використовую. Друзі можуть забігти на чай, але я не переймаюся, якщо вдома немає смаколиків. Тепер я вільно говорю про свої відчуття. Якщо хочу відпочити натякаю на це прямо. Може, це комусь не подобається, але я не переймаюся. Для мене головне власний комфорт.
Цікаво, що люди, які люблять ходити в гості до інших, самі рідко запрошують когось до себе. На чужій території їм легше відпочивати, не витрачаючи час на прибирання і приготування.
А ви приймаєте гостей? Чи можна вас назвати гостинною людиною?
З роками я зрозуміла: важливо дбати про свій затишок і цінувати свій спокій. Варто пускати у своє життя лише тих, з ким дійсно добре. Це і є справжня гостинність по-українськи коли двері дому відкриті для близьких, а душа не змушена втомлюватися від непроханих турбот.
