Вже не маю сили терпіти ті ваші щотижневі приїзди!
Можливо, і вам траплялась у житті така людина, яка свято вірить, що все має обертатися навколо неї, й геть не цікавиться, чи комусь це зручно. Мій чоловіків брат Дмитро зі своєю сімєю щовихідних заявляється до нас у гості, як до себе додому. Вся їхня компанія сам Дмитро, його дружина Галина, двоє діток, і ще молодший брат Галини. Приїжджають з ночівлею, навіть не поцікавившись, чи у нас на це час і бажання.
Триває ця історія вже майже рік і я просто більше не витримую. Гостей я люблю, але все ж у міру! А тут, виходить, після виснажливого тижня на роботі навіть у тиші відпочити не можу, чи справи порішати.
Замість того, щоб побути з собою чи відновити сили, цілими вихідними я мушу стояти біля плити, годувати гостей, вкладати їх спати, а потім прати гори постелі. І кожного разу думаю: невже їм не очевидно, що так без запрошення поводитися як мінімум негарно, навіть якщо ми родина? Я б усе зрозуміла, якби це був випадок раз у кілька місяців, а не тричі на місяць!
Ми з чоловіком ніколи так не навязувалися іншим родичам. Мабуть, час було провідати їх так само хай відчують, як це. Я просила чоловіка поговорити з братом, але він щоразу губиться і боїться комусь щось сказати. Може, йому так навіть зручно? Але підтримки я не дочекалася довелося щось вирішувати власноруч.
Спочатку я перестала готувати гостям на вихідні: хай доїдають, що лишилося з буднів, а захочуть свіжого нехай готують самі. Я ж цілком можу обійтись і без обіду.
Одного разу вся родина Дмитра сідає до столу, чекають, коли я щось подам, кидають на мене питальні погляди. А я їм спокійно кажу: «Їсти сьогодні немає що. Хто голодний готуйте собі самі». Вони тільки перезирнулися, та мовчки випили чаю і розійшлись по кімнатах.
Окрім цього, я перестала перед кожною їхньою появою мити підлогу і полірувати квартиру. Якось Галина поскаржилася, мовляв, чого це у доньки білі шкарпетки посіріли? Спокійно відповіла: «Не встигла підлоги помити, але якщо тебе така чистота непокоїть он у ванній відро і швабра, вперед, на здоровя!» Після цього до чистоти питань не ставили.
Ще важливіше я перестала приносити себе в жертву. Не міняю свої плани тільки через те, що звалилися гості. Я маю право на особисте життя, і хочу проводити час із тими, хто для мене справді важливий. Якщо родичі знову приїжджали, сиділа з ними годинку і казала: «Вибачайте, маю свої справи». Хоче чоловік хай розважає їх, а я займуся своїм. А як нема планів спеціально влаштовувала грандіозне прибирання або вдавала, що страшенно зайнята, аби тільки спілкування звести до мінімуму.
Якось після чергового їхнього візиту брат чоловіка таки промовив: «Здається, наш час тут закінчився?» Дивно, як він сам це зрозумів. З того часу родина приїздить тільки після попередньої домовленості, і вже без ночівлі, та й то дуже рідко.
Ця ситуація навчила мене, що власний комфорт і повага до себе не менш важливі, ніж добрі сімейні стосунки. Життя коротке, щоби роздавати себе іншим без залишку. Варто цінувати свій простір і не забувати про власні бажання, навіть якщо це потребує відстояти свою позицію.
