Минуло багато років, як мама повернулася з багатої Італії до рідного краю, до сім’ї. За цей час відійшов у засвіти рідний чоловік. Залишилася лишень єдина донечка, які вже на той час виповнилося 22 роки. Уже заміж дитині треба виходити.І матір з огляду на це зробила рішучий крок. Жінка привезла з собою сонячні спогади, а також сумніви і надії на краще майбутнє. Надія завжди була неймовірно працьовитою та відданою родині, і тепер вона вирішила зробити щось величезне для своєї дорогої дочки.
Після довгих роздумів і обдумувань, мама вирішила купити квартиру для своєї єдиної кровинки. Це була простора розкішна квартира з видом на мальовничий парк. Коли мама передала ключі доньці, у її очах загорілися сльози вдячності та любові. Було ясно, що цей жест вагомо вплине на їхнє майбутнє.
Донька вийшла заміж за молодого, перспективного чоловіка. На перший погляд він здавався ідеальним партнером, але з часом стало відомо, що його серце було абсолютно холодним. Він грубо ставився до тещі, демонструючи свою неуважність та грубість.
Сімейне щастя поступово розпадалося, замість нього народжувалися постійні конфлікти. Чоловік і теща ставали причиною непримиренних сварок, які наповнювали кожен куточок раніше затишного дому. Наступний крок, який зруйнував маленький острівець спокою, настав після народження дитини.
Розхитані нерви, змінений ритм життя та безсонні ночі врешті довели сім’ю до крайності. Життя стало нестерпним для молодої мами, яка вже не мала сил впоратися з усіма проблемами. І в цей момент, коли вона найбільше потребувала підтримки, доля вирішила випробувати її до кінця.
Чоловік, який не дослухався до вимог та потреб своєї дружини, вирішив виставити її матір з будинку. За довгі роки, які Надія присвятила своєму розкішному будинку, вона опинилася на вулиці. Жінку охопила самотність і відчай, її мрії та сподівання розбилися в прах. Дочка не змогла захистити матері. Вона мовчки підкорилася чоловікові, що відзначався цинічним ставленням до ближніх.
Коли Надія опинилася за межами дому, зрозуміла, що допустилася помилки, коли будинок оформила на дочку. Усі гроші, які вона заробила на чужині впродовж 9-ти років, жінка витратила на сім’ю дочки, а тепер на старості опинилася без копійки і хати. Давалися чути ще й ноги, які переморозила свого часу. Тепер викручував кістки радикуліт.
Вигнана від незлагоджених стосунків і пронизливих криків, жінка шукала притулку у віддаленому селі, де колись народилася. Тут на неї чекала похилена хата з розваленою огорожею. Єдине, що милувало на фоні злиднів, так це безмежні простори з золотими полями і садки з вишнями та яблунями.
Розвалена хата та відсутність огорожі стали для неї символами беззахисності. Дерев’яні стіни віддавали вологістю, а подерті штори пропускали проміння сонця, розписуючи танцюючі тіні на голих підлогах.
Однак жінка зібралася з силами і з настанням весни почала поратися в городі і в садку, поринаючи при праці в забуття. І це її рятувало від самотності та смутку…
Цей сюжет, який підкреслює печальну сторону життя, нагадує нам про важливість родинних зв’язків і ніжності між близькими людьми. Сподіваємося, що такі історії нагадують нам про значення взаєморозуміння, терпимості та любові у нашому світі. І хоча шлях маминих сліз є важким, однак надія завжди приносить нові можливості та новий початок.
