Марічка була найчарівнішою дівчиною, яку я коли-небудь зустрічав. Вона була розумною, чутливою та надзвичайно красивою. В нашому маленькому селі всі молоді хлопці мріяли про її увагу, але я був тим щасливчиком, якому вона віддавала своє серце.
Марічка і я проводили безліч моментів разом. Наше кохання з кожним днем змінювалося, і ми мріяли про майбутнє разом. Однак, коли я розповів своїй матері про Марічку та наші плани одружитися, її реакція була далеко від очікуваної.
Моя мати, Віра, була жінкою традиційних поглядів, і вона не затвердила ідеї про моє шлюб з Марічкою. Причиною була ворожа сім’я Марічки, яка відома в нашому селі як комуністична партія. Вони не ходять в церкву і навіть пасху не святкують. Мати стверджувала, що її вплив може нашкодити нашій родині та навіть призвести до конфліктів з церквою.
Мені було дуже складно прийняти цю новину. Мої почуття до Марічки були сильними, і я не міг уявити своє життя без неї. Ми спробували переконати матір, але вона була непохитною у своїй позиції.
Час спливав, але нічого не змінювалось. Марічка й я були власне як плюшеві ведмедики, розділені невидимою стіною. Увесь час зустрічались таємно. Через ту стіну, я бачив біль і тугу у її очах, але ми нічого не могли зробити, щоб це змінити.
Моє серце було розбите. Я бачив, як вона поступово віддаляється від мене, як радість і щастя покидали її очі. А ще її батьки вже підшукали її жениха з 2 га землі, хто ж за такого не вийде? Час від часу ми зустрічалися та розмовляли, але вже не було того магічного зв’язку, який нас єднав раніше.
З часом я зрозумів, що мої мрії про спільне майбутнє з Марічкою не здійсняться. Я розчарувався у матері, її обмеженому світогляді та відсутності розуміння нашого щастя. Думки селян для неї важливіші за мене, а особливо церковної партії, яка не приймає Марічку і її сімʼю, оскільки вони комуністи і не вірять в Бога.
Це було важко прийняти, але я бачив, що моя мама вирішує віддати перевагу своїм уявленням про соціальне становище сім’ї над моїми особистими почуттями.
Життя продовжується, і я вчився жити зі своїм розчаруванням. Хоча я ніколи не забув Марічку і нашу любов, я змусив себе шукати щастя в інших сферах життя. Пройшло багато років, і я втратив зв’язок з Марічкою, але спогади про неї залишилися незмінними у моєму серці.
