Максим повернувся додому. Зайшов у квартиру й одразу помітив, що дружини ніде немає. Її відсутність, як і відсутність їхнього однорічного сина, його дуже насторожила. Він почав хвилюватися, і, не знаходячи собі місця, вирішив навідатися до сусідки спитати, чи не бачила вона Ярину. Та раптом сама сусідка виходить із квартири і несе Сашка, сина Максима, на руках.
Виявилось, що Ярина залишила Сашка під наглядом сусідки й поспішила кудись по дуже термінових справах.
Максим мав уже хороший досвід у догляді за малечею, але не переставав ламати голову що могло так терміново змусити Ярину покинути дім? Щоправда, за це він був вдячний: дружина не забула лишити йому трохи борщу в мікрохвильовці.
Минало пів години, година дві, пять а тривога Максима лише наростала. Він не раз і не два телефонував Ярині, та відповідь усе не надходила. Години тяглися, як вічність, і кожна наступна здавалась лише напруженішою для нього. Нарешті він вклав Сашка спати сам залишився з нетерпінням чекати дружину.
Десь аж уночі задзвонив телефон. Максим аж підскочив, схопив слухавку, миттєво запитав Ярину, де вона, що трапилось, куди зникла. Але замість пояснень почув у відповідь лише ухиляння. Ярина сказала, що не повернеться додому і вирішила залишити сина на нього назавжди.
У Максима земля пішла з під ніг. Він не міг повірити в почуте, сподівався, що це якийсь дурний жарт. Але все було справжнє тепер йому доведеться самому тягнути цей нелегкий тягар: бути і мамою, і татом для маленького СашкаМаксим довго сидів у темряві, стискаючи телефон у руці. Краще було б отримати будь-яку відповідь, навіть погану, ніж оцю моторошну невідомість. За дверима тихо сопів Сашко, ніби даючи йому крихту спокою серед бурі. Раптово чоловіка пронизало відчуття дивної ясності якщо це правда, він залишився не сам, а з маленьким життям, яке тепер залежить від нього.
Він підійшов до ліжечка сина й акуратно вкрив малюка ковдрою. Обережно взяв його долоньку в свою та вдихнув на повні груди: у цю мить Максим зрозумів, що страхи, злість і образи відступають кудись убік, поступаючись місцем зовсім іншій силі силі батьківської любові.
Через декілька хвилин вікно освітила тьмяна заграва світанку. Максим не знав, яким буде їхнє майбутнє, але точно знав одне: Сашко буде щасливий. Він більше ніколи не дозволить комусь зробити сина нещасним, і хай кожна нова ранкова зоря приносить їм надію бо тепер у цьому домі все тільки починалось.
Тихий голос у голові промовив: «Зараз твій найважливіший день і ти його пройдеш. Для нього».
Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓
