Оксана повернулася додому роздратована, як чайник, що кипить без води. Сьогодні вирішила заскочити до доньки а там у квартирі такий гармидер, наче два коти влаштували карнавал. Донька сиділа на підлозі, обійнялася з пледом і плаче, мокра від сліз, мов вечірній дощ над Дніпром. Посварилася зі своїм Ярославом та ще й виставила бідолаху за двері. Оксана й гадки не мала, що життя зробить такий кульбіт. Дочка завжди виглядала щасливою, жили дружно, виховували двох дітей, та ще й квартиру в кредит купили куди вже краще? Що ж там трапилося?
Мамо, зранку все було як завжди, розпочала донька, а сльози котяться, а після обіду на телефон Ярослава хтось подзвонив. Я взяла слухавку. Чую жіночий голос:
Коханий, скільки ще мені чекати? Я питаю: «Хто це?» А у відповідь гудки. Далі мобілка, наче образилась, мовчить, хоч ти трісни. Ярослава питаю він каже, це помилка.
Ти розумієш, що я тобі вірний? заклявся мені. Не повірила Він взяв свою стару сумку, напхав шкарпетки й пішов.
Оксана намагалася заспокоїти доньку. Може, справді випадковість. Зараз стільки телефонних шахраїв, що сам чортик лівим оком кліпає.
Але вже наступного дня донька набирає: Ярослав подав на розлучення. Обіцяв, правда, гасити іпотеку. Хоча хто ту обіцянку зловить Якщо Ярослав не буде платити, Христина (так звати Оксанину доньку, бо Христин багато в Україні, і хто з ними сплутаєш!) сама точно не витягне, ще й квартиру можуть втратити. Ярослав клянеться, що житло залишиться дітям. Але Христина випадково почула одну «цікавинку» ніби його «нова любов» теж хоче, щоб дісталась їм частка житла.
Кажуть, тій «коханій» житло треба, бо вона вагітна. Правда це чи викачані байки хто його знає? Розійшлися, а Ярослав все одно обіцяє за все платити. З дітьми спілкується, Христина не забороняє їй дітки дорожчі, ніж образа. Але новій Ярославовій «пасії» це, здається, не до вподоби. Тож Ярослав кожен місяць, як на базарі, може передумати з тим іпотечним боргом.
Іноді Христина помічає Ярослав сам уже не знає, чого хоче. Виглядає втомленим не те що від нової жінки, а й від її живота. Життя, кажуть у нас, то тобі не борщ ложкою їсти.