Мамо, сьогодні була моя черга віддавати свій обід Насті. Вона була такою г0л0дною, а грошей не хватало навіть на шматок хліба… А я завжди можу поїсти вдома, правда?

Моя донька Аліна навчається у восьмому класі й ось нещодавно у неї з’явилась нова однокласниця — Настя. Дівчинка була з неблагополучної сім’ї, батько покинув їх з матір’ю заради молодої коханки й тепер відмовляється платити аліменти. Усім було відомо про їх складне становище, але про те, що дівчинка голодує я дізналась нещодавно.

Школа, у якій навчається моя донька, хоч і безкоштовна, але одна з найкращих у нашому місті. Багато приватних закладів освіти не може похвалитися таким кваліфікованим персоналом, охайним ремонтом у класах, басейном при школі, великою кількістю різних секцій та їдальнею з відмінним харчуванням. У молодших класах наших дітей годували безкоштовно, тепер же ми кожного місяця здаємо гроші. Харчування обходиться не надто дорого і я завжди спокійна, що моя дитини сита. До того ж, усі страви дуже смачні та різноманітні. З нашого класу у їдальні харчуються всі…окрім Насті.

Мама Насті ніколи не працювала, оскільки відразу після закінчення університету вийшла заміж і займалась вихованням доньки, а забезпечував їх чоловік, у якого було декілька бізнесів. Нещодавно він покинув сім’ю заради молодої пасії, не залишивши рідній доньці ні копійки. Колись вони жили в елітному районі, а Настя навіть відвідувала приватний ліцей. Усе майно було записане на батька Насті, тому після розлучення вони з мамою залишились буквально на вулиці й були змушені переїхати до бабусі та дідуся у маленьку квартиру. Мама дівчинки влаштувалась на роботу посудомийкою, оскільки без стажу роботи, а ще й у такому віці, її нікуди не хотіли брати. Цю історію я дізналась від своєї двоюрідної сестри, яка колись навчалась на одному курсі з мамою Насті й досі підтримувала з нею хороші стосунки.

Хочу зазначити, що Настя прекрасно вихована та завжди охайно виглядає — відразу помітно, що дівчинка доглядає за собою. Бідне фінансове становище сім’ї видає тільки скромний одяг та старенький портфель, що давно потребує заміни. Настя по натурі дуже тиха і спокійна, а тому не змогла відразу влитись у новий колектив. Не можна сказати, що діти якось погано відносились чи знущались з однокласниці, ні, вони радше просто відносились до неї насторожено і вдавали, що взагалі не помічають її. Мама у Насті була теж дуже хорошою жінкою, ніколи не скаржилась, завжди здавала кошти на все, що потрібно, хоч й іноді трохи з запізненням, але я, як голова батьківського комітету, ніколи не сміла її квапити. Признатись чесно, якось я навіть запропонувала їй не здавати гроші, мовляв, у нас і так залишилось ще з минулої покупки та і штори можна купити дешевші, але вона лише ввічливо запевнила мене, що жодних проблем немає і гроші вона обов’язково здасть, просто на наступний тиждень.

Декілька днів тому у мене був вихідний і я поїхала забрати Аліну зі школи сама. Донька сказала, що дуже зголодніла і попросила по дорозі заїхати у кафе.

— Звісно, люба, заїдемо. Але ж ви щодня ходите у їдальню. Чому ти не поїла там?

Я помітила, що донька неначе вагається чи варто розповісти мені про щось. Тоді я прямо запитала, що трапилось.

— Ну, ти тільки не сварись, будь ласка…

— Аліно, ти ж знаєш, що можеш мені розповісти про все!

Мамо, сьогодні була моя черга віддавати свій обід Насті. Вона була такою голодною, а грошей не хватало навіть на шматок хліба… А я завжди можу поїсти вдома, правда? Ти дуже сердишся на мене?

Звісно ж я заспокоїла Аліну та похвалила за їх благородний вчинок. І хоч мені не надто подобалось, що моя донька залишилась голодною, проте у душі мене розпирала гордість.

Через два дні у нашому класі відбулись батьківські збори. Спершу ми мирно обговорили справи наших дітей, а коли класний керівник вийшов, між присутніми зав’язалась суперечка. Одну маму категорично не влаштовувало, що Настя харчується за її гроші та «об’їдає» дітей. Жінка почала поливати бідну дівчинку та її матір брудом, мовляв, такій жебрачці не місце поруч з нормальними дітьми й взагалі, органам опіки давно час взятись за неї. Деякі мами почали теж висловлювати своє незадоволення.

Після цих слів мій терпець урвався і я вступила у конфлікт.

— Настя дуже хороша дівчинка і ніколи не сміла сама просити в однокласників віддати їй обід! Ви б краще раділи, що у наших дітей таке добре серце!

Мене підтримала ще одна мама:

— Як ви можете таке говорити про дитину, вона ж ні в чому не винна! Її мама докладає усіх зусиль, щоб заробити їм на прожиття! Навіть сьогодні вона не змогла прийти, бо тяжко працює. Невже ви настільки жорстокі, що готові осуджувати дитину просто за те, що вона голодна?

Вона дістала з гаманця гроші та поклала на стіл:

— Це на обіди для Насті на цілий місяць! І так, ідея віддавати свою їжу Насті — належить моєму сину. І я страшенно пишаюсь ним!

Жінка поспішила вийти й ніхто з присутніх деякий час не наважувався і слова сказати. Не довго вагаючись, я підхопила ініціативу та поклала на стіл гроші за ще один місяць. Тоді вже й всі інші мами поспішили долучитись, звісно, за винятком однієї — тої, що була незадоволена Настею. Грошей тепер було достатньо, щоб оплатити харчування дівчинки на цілий рік. У той момент я подумки подякувала дітям за те, що подали нам такий чудовий приклад.

Оцініть статтю
Джерело
Мамо, сьогодні була моя черга віддавати свій обід Насті. Вона була такою г0л0дною, а грошей не хватало навіть на шматок хліба… А я завжди можу поїсти вдома, правда?