Я і моя матір не спілкуємось вже два з половиною роки. Чому? Тому що вона образилась на мене і мою сім’ю. Але вся суть в тому, що саме вона затіяла конфлікт з нічого та почала всіх ображати та навіть лаяти. Тому давайте я почну з початку.
З самого початку моя дружина дуже сподобалась матері, бо ж завжди була доброю, розумною, інтелігентною та порядною людиною. А найбільше моїй мамі Оля, так звати мою дружину, подобалась тим, що в її батьків було дві квартири і вона розраховувала, що вони віддадуть нам одну з них.
Тільки так не сталось, як хотіла моя мати – батьки Олі вийшли на пенсію і другу квартиру почали здавати, щоб не виживати на пенсію. Та й взагалі, ми не маємо надіятись на стареньких батьків, а самостійно заробляти на житло. Батьки набули зобов’язані допоки ми були дітьми, а тепер ми маємо їм допомагати. Тому ми почали збирати на перший внесок, бо хотіли взяти квартиру в іпотеку.
Моїй матері ж таке дуже не сподобалось і вона одразу змінила своє ставлення до Олі. Для мами Оля різко стала жадібною, нікчемною та бездарною ледаркою, яка недостойна її сина. Тепер на всьому світі не існувало таких поганих людей, як моя Оля. І дійшло до того, що мама почала вимагати в мене піти від Олі, бо вона, бач, мені не пара.
Ми почали жити в орендованій квартирі, так як до цього жили в моєї мами. Сума на внесок вже наполовину була зібрана. А невдовзі ми дізнались, що Оля при надії. І тоді мама почала вимагати в мене, щоб я заставив Олю зробити аборт. Але це було вже занадто і ми дуже сильно посварились. Бо як це так, через її забаганку позбавляти дитину життя. Бажану та вже любиму дитину. Після цього ми перестали спілкуватись.
Я почав переживати, що щось сталось, бо коли все ж дзвонив матері – вона не брала слухавку. Але благо сусіди мами сказали, що все з нею добре, просто вона дуже сильно образилась на нас.
Тоді ми вже назбирали достатньо грошей на перший іпотечний внесок та купили і переїхали до власної квартири. Потім ми вирішили купити в стареньких батьків Олі їхню машину. Вона хоч і новесенька, але поки нам підійде і така, тим більше батьки Олі самі запропонували продати її ще до вагітності Олі. Вона їм не потрібна, бо ж вже старенькі, а ось гроші б не помішали. Та й ми були дуже раді і машині і допомозі батькам.
Коли мама трохи заспокоїлась і прийшла до нас навідатись ми розповіли їй про купівлю машини. Ох який скандал вона тоді влаштувала. Лаяла всіх і вся. Називала батьків Олі жадібними нахабами, яких світ не бачив. Бо як це так – вони продають нам «свою стару розвалюху». І її не хвилювало, що машині всього сім років. Бач, вони зобов’язані були нам подарувати ту машину.
Я почав сваритись з матір’ю, бо це навпаки ми маємо допомагати батькам, тим більше тим, хто на пенсії. Та й взагалі, якщо вона так за те, щоб нам батьки Олі просто так віддали машину, то чому ж вона тоді не розміняла свою чотирикімнатну квартиру і на одну частину виручених грошей не купила одну квартиру собі, а іншу частину грошей не віддала нам на внесок?
Мама почала кричати, що я ніякого відношення до її квартири не маю, як і права на неї. З її слів виходить, що я маю право лише на квартиру і машину батьків Олі, але ніяк не на квартиру власної рідної матері. І саме після цього скандалу ми перестали спілкуватись аж на два з половиною роки. І не просто перестали спілкуватись – вона ніби викреслила нас з свого життя. Ні я, ні новонародженний онук, ні тим більше Оля їй потрібні не були.
І ось нещодавно вона зателефонувала і повідомила, що хоче прийти в гості, бо скучила за нами та й на онука глянути і побавити його, бо ж бачила його лише зовсім крихітного. Я подумав, що вона все усвідомила і з радістю прийняв її пропозицію. Ми домовились на конкретний день і я навіть хотів не вести сина до садочку, але мати сказала, що прийде ввечері, тому не потрібно пропускати. Ніби то їй вистачить часу провести з онуком.
Але я занадто багато очікував від своєї матері. Вона почала приходити щовечора та дивитись по телевізору серіали. Думаєте, що попри це вона проводила час з онуком чи гратись з ним? Якщо так, то ви дуже сильно помиляєтесь. Вона не підходила до нього взагалі, а якщо маленький підбігав до бабусі щось запитати чи розповісти – вона відмахувалась від нього та проганяла геть.
Декілька днів назад вона поїхала раніше звичного. А все через зламаний телевізор. Звісно ж, нема серіалів – нема сенсу залишатись. А зустрічі з онуком це так, відмазка та причина, щоб прийти. Якщо чесно, я майже одразу це все зрозумів, але щоб перевірити сам трішечки «зламав» телевізор. А дії мами лише підтвердили мої здогадки.
Тепер я мінімально спілкуюсь з матір’ю, через її відношення до моєї сім’ї.
