Моя мати рідко приїжджає до нас в гості. Але цих вихідних вона все таки завітала на чай. Я була безмежно рада приходу неньки. Ми мило сиділи та пили чай говорячи при цьому про все на світі.
І я розумію, що начебто все добре, але мама якась була не така. Ніби її щось тривожило. Ніби вона хотіла щось сказати, але ніяк не могла наважитись. Тому я сама запитала, чи все добре. Тоді мама почала розповідати:
-Ну, розумієш доню… — не могла почати мама.
-Мамусь, не тягни, розказуй все як є.
-Софійко, може ви віддасте свою стару дев’ятку твоєму брату? Ви ж її майже не використовуєте, лише Олег на рибалку на ній їздить.
-Вибач, але чому це я маю віддавати дев’ятку Арсену? Це ж не якась там дрібничка, а цілий автомобіль!
-Ну а навіщо вона вам? У тебе опель, в Олега БМВ. Для чого вам та стара дев’ятка? Для риболовлі Олегу сповна підійде його БМВ. А Арсенчик на роботу майже півтори години їздить автобусом, а машиною виходитиме лише десять-п’ятнадцять хвилин. Ну він ж твій брат рідний як ніяк.
-Почекай, не правда. Арсен – син мого вітчима, ми з ним не рідні взагалі ніяк. А якщо йому потрібна машина – нехай заробить, якщо не виходить заробити, то нехай бере в кредит. Я то йому чому маю дарувати машину? Нехай йому його татко і купить машину.
-Ну Сонь, ну ти ж знаєш, що твоєму вітчиму часто буває навіть на пачку сигарет не вистачає грошей. А тут машину цілу придбати. Тому надія лише на вас!
-Слухай, мамо, ти ради цього свого Юри пішла від батька. А тебе ніхто не просив виходити за нього заміж. Так що давайте якось самі вирішуйте це питання. Та й взагалі, Арсену вже майже тридцять років, вже давно дорослий мужик. Ви його няньчити та носитись як з маленькою дитиною. Ти ще скажи, що він у вас гроші досі бере.
-Донечко, ти все таки подумай. Якби ви не мали грошей, я б не приходила та не просила, а тут у вас можливість є допомогти. Рідня ж як-ні-як…
Після багатьох відмов мама засмучена пішла додому. А я розповіла чоловіку, коли він прийшов з роботи. Олег сприйняв цю новину негативно. Як і я в принципі.
-Сонь, ти ж розумієш, що нам ця дев’ятка справді потрібна. Якщо буду їздити на своєму автомобілі – просто нищу його, а дев’ятка для рибалка саме то.
-Я ж розумію це все, і так само відповіла мамі. Переживаю просто, як будуть вони тепер ставитись до нас. Може Арсен взагалі від нас відмовиться.
-Знаєш, кохана, давай по-чесному – втрата великою не буде.
Так ми зійшлись без спорів, що дев’ятку ми не будемо нікому віддавати, тим більше Арсену.
