Є поширена думка що жінки з дітьми після розлучення стають непотрібними нікому. Я маю на увазі, що більше не один чоловік не захоче бути з такою жінкою, в якої є діти. Але це історія не про мою маму. Незважаючи на те, що вона вийшла заміж свої аж цілих сорок шість років, так ще й наш вітчим не побоявся взяти на себе відповідальність і почати виховувати нас чотирьох маминих дітей.
Знаєте, мій батько ніколи не допомагав матері в побуті, чи зі мною. Матір, можна так сказати, берегла його від всіх цих турбот. Але після п’яти років шлюбу моя мама завагітніла знову. І все б нічого, але на УЗД де сказали, що вона носить під серцем аж цілих троє дітей. Тоді лікарі намагалися переконати мою матір зробити аборт, адже на той момент їй було вже тридцять дев’ять років. Чому вони відмовляли її? Та тому що в цей вік дуже важко виносити хоча б одну дитину, а тут ціла трійня.
Мама не послухала лікарів та все таке продовжувала виношувати моїх трьох молодших братів. І через дев’ять місяців народила трійнят. І як ви розумієте, вона вже не могла справлятися сама з чотирма дітьми і потребувала допомоги з боку мого тата. А він, як людина, яка ніколи мамі не помагала в побуті, вчинив з дітьми відмовився їй допомагати, а потім чинив як останній покидьок. Його вчинок не вкладається в голові ні у мене, ні у матері, ні в інших наших родичів.
Через деякий час після народження братів батько заявив, що діти йому набридли, дружина вже не така красива і тому він йде з сім’ї. А зробив він це одразу після того, як мама підписала документи про дозвіл продажу квартири. І з цією заявочкою він продав нашу квартиру, забрав гроші та втік зі своєю новою пасією. Мама намагалась подати на аліменти і подала, але батько просто відмовився їх платити. Ну а продаж квартири їй не вийшло оспорити, тому нам довелося з’їжджати.
Слово був мами була однокімнатна маленька квартира, яку вона отримала в спадок від своїх батьків. Той час був найважчим нам не вистачало ні місця, так як п’ятеро людей в одній кімнаті, ні грошей адже мама була в декреті, а нас не є четверо маленьких дітей. Та й з братами було важко, бо дітьми вони були далеко не спокійними. Кожен з них — це окреме шило в одному місці. Але як тільки трійнята пішли в дитячий садок життя почало по-маленьку налагоджуватись. Мама змогла вийти на роботу. А я, як старша сестра, почала доглядати за малечею і допомагати тим самим своїй мамі. І ще згадала такий момент, що всі вихователі в садочку думали що мама — це насправді бабуся трійнят, але мама просто виглядала погано через вічний недосип і втому.
Дехто запитає, чому бабуся з боку батька не допомагала нам. А діло в тому, що після розлучення батько взагалі не брав ніякої участі в нашому житті і так само вчинила рідня з його боку. Вони можна сказати просто викреслили нас свого життя.
І весь цей час мама навіть не сміла думати про ще один шлюб. Але як кажуть всесвіту на нас свої плани. Якось ми пішли гуляти в парк з прийнятими і мама сиділа на лавочці дуже сумна, адже була попросту втомлена. І тут її тихий смуток перервав чоловік, який неочікувано зупинився проходячи біля неї та сказав:
-А чому це в такої красивої жінки такі сумні та понурі очі?
-Чоловіче… — трохи роздратовано сказала мама, — ось ви кудись йшли? То і йдіть далі куди прямували.
-А може я хочу саме з вами познайомитися і спеціально сюди прийшов? Ви заміжня?
-Чоловіка не маю, але маю четверо дітей, троє з яких зараз закопають один одного в пісочниці.
Після цього короткого діалогу мама піднялась пішла мирити трійнят, які намагалися за ритися в піску.
Наступного дня ми знову зустріли того чоловіка в парку в той же час. І так відбувалося до тих пір, допоки мама не погодилася піти з ним на побачення. В кінці-кінців цей чоловік і наша мама почали зустрічатись і через деякий час одружилися. Він замінив нам батька і став вітчимом, якого ми сприймали за рідного. Адже зробив він для нас набагато більше ніж біологічний тато. Незважаючи на свій достаток, який був і не високим, і не низьким, а просто середнім. Він не побоявся взяти в дружини жінку з чотирьома дітьми та взяти на себе відповідальність за них.
Я дуже вдячна йому за цей вчинок і що він так обожнює нашу маму та дуже любить нас.
