Не знаю чи це мода, чи так було завжди, чи людям хочеться більше свободи, але зараз прийнято жити окремо від всіх родичів. Мало хто живе великою сім’єю. Раніше вважалося за норму проживати разом з батьками, бабусями, дідусями. Великою сім’єю веселіше проводити будні.
Я живу разом з сестрою, її чоловіком, їхньою дитиною та нашою мамою. В нас трикімнатна квартира. Я навчаюся на третьому курсі. Могла б жити окремо в гуртожитку, але не захотіла. Сестра одразу запропонувала жити в неї, як тільки я вступила. Я погодилась не думаючи.
Наша мама пішла від батька три роки тому. Вони давно не розуміли один одного. Сварилися кожен день. Батько почав пuтu. Він не піднімав на маму руку, але з’їдав всі її нерви, потрошку, чайною ложкою. Вона не могла дати йому ради. Батько не тільки до пляшки приклався, він звільнився з роботи і сидів в мами на шиї. Чомусь увірував в мамину прив’язаність до нього. Він не припускався думки, що мама може піти.
Три роки тому, в березні, мені подзвонила мамина подруга. Жалілася на мого батька. Він виніс телевізора з хати, бо мама відмовилася давати гроші на випивку. Здав техніку в ломбард і привів до хати когорту чужих людей. Мама не витримала такого балагану. Зібрала речі та пішла з хати. Її подруга з радістю її прийняла. Мама жила б в неї. Їм вдвох було добре. З іншого боку, чому наша мама повинна жити по чужих хатах?
Сестра забрала маму до себе, тобто — до нас. Ніхто не заперечував. Ми тільки «за». Мама молодець, не соромилася. Одразу прижилася. Вона допомагала нам по господарству, гралася з внучкою, допомагала мені з навчанням. Я пішла по маминим стопам. Вчуся на перекладача французької.
З мамою наше життя покращилося. Дарма кажуть, що три хазяйки на кухні погано. Ми швиденько готуємо, робимо закрутки, заморожуємо пельмені і вареники. Моя сестра на подібну роботу сама витрачала цілий день. Втрьох закінчуємо роботу за три-чотири години. Прибираємо хутенько, за годинку-півтори.
Батько злиться, що мама від нього пішла. Вони не розлучилися. Мама цього не хоче, але й жити разом з ним не може. Батько частенько дзвонив мамі. Прохав приїхати назад. Він шкарпетки знайти не може, не вміє пральну машинку вмикати, готує одні пельмені та смажену картоплю. Нічого без мами не може! Хоч на роботу пішов. Мама його допроситися не могла, а прижучило — побіг працювати, як миленький!
Подружки та одногрупниці жаліють мене. Вони вважають жахливим жити в квартирі з дитиною і мамою. Їм здається, ми всі один одному заважаємо. Брехня! В нас чудова сім’я. Моя мама не контролююча. Вона знає, потрібно вчасно дати дитині свободу. Якщо я пізно йду гуляти, вона уточнить, куди йду і чи добре знаю людей, з якими буду відпочивати. Правильно, що запитує. Хто його знає, які люди трапляться. Мама не дзвонить сто разів, коли я гуляю.
Донька сестри тиха дитина. Вона не чіпає мої речі, не псує їх. Ми частенько разом дивимося мультфільми, граємо в настільні ігри. Вона моя маленька подружка!
Я рада жити великою сім’єю. Ми плануємо придбати чотирикімнатну квартиру і забрати батьків Олега — чоловік сестри. Вони живуть в селі. Їхній будиночок старенький. Немає сенсу його ремонтувати.
Якщо чесно, мені не подобається ідея жити самій. Частенько мої подружки жаліються на самотність, брак часу та душевну пустоту. В мене такої проблеми немає. Хатні справи не забирають багато часу. Мені завжди є з ким поговорити, подивитися фільм чи погуляти. В квартирі завжди людно та весело. Я отримую підтримку в будь-який момент.
Намагалася пояснити свою позицію подружкам. Вони все одно не розуміють. Кажуть, в них починає голова боліти, коли в квартирі багато людей. Їм здається, ніби в мене немає особистого простору. Не правда. В мою кімнату ніхто не заходить, мої речі не чіпають, секрети не випитують.
Напевно, нам важко зрозуміти один одного, бо я завжди жила в великій сім’ї. Я не хочу це змінювати. Раніше люди жили сім’ями більше. Ніхто не жалівся. Мої подружки рано поїхали від батьків. Частенько жалілися на смуток, за батьками. В мене такої проблеми не було.
Моя мама чудова, як і всі інші члени сім’ї. З нею життя краще. Всі задоволені сусідством. Без допомоги мами було б тяжко. Вона сніданки приготує, обіди всім збере, чаєм напоїть. Коли хворіємо, вона, неначе квочка над курчатами, сидить над нами. Заварює нам чаї, може поставити укол чи капельницю. Вона знає, які препарати купувати для своєї внучки. Мама робить з малою уроки. Сестра безмежно вдячна за допомогу. В неї більше часу для себе та чоловіка.
Висновок такий — жити великою сім’ю чудово. Не розумію жалю до себе зі сторони подруг. Я щаслива жити в такій сім’ї. Сподіваюся, моє подальше життя буде таким самим хорошим.
