**Щоденниковий запис**
«Мам, розважилися ви в нас на дачі тепер марш додому!» невістка випровадила свекруху зі своєї ділянки.
Оксана ще не могла повірити в те, що сталося. Невже в них нарешті зявилася власна дача! Вони мріяли про це цілих десять років, але життя постійно підкидало перешкоди: то кредит, то діти з їхніми школярами потребами, то чергова криза А тепер вони подивилися на свої заощадження й вирішили: час діяти зараз або ніколи.
Її чоловік Тарас працював у страховій компанії, нічого надзвичайного, а сама Оксана була дитячим масажистом. Заробляла непогано, але до власного будинку за містом було далеко. Та доля розпорядилася так, що майже одночасно пішли з життя її бабуся й бабуся Тараса. Кожна залишила у спадок квартиру у невеликих містах.
Після довгих роздумів пара вирішила продати обидві квартири, додати гроші та здійснити мрію купити земельну ділянку.
Пропозиція знайшлася швидко. Взимку мало хто поспішає позбутися нерухомості, усі чекають дачного сезону. Але Тарас був непохитний.
Потім передумаємо, знайдемо мільйон причин і залишимося без дачі, бурчав він.
Оксана з ним погоджувалася. Усе складалося якнайкраще!
Ділянка виявилася ідеальною: електрика, газ, комунікації усе вже було підведено. Залишалося лише звести невеличкий будиночок, принаймні для літнього проживання.
Вирішили, що з настанням тепла Тарас візьме відпустку і разом із другом Юрком візьметься за будівництво.
Працювали вони дружно, без зайвих перерв. І вже за місяць молода сімя святкувала новосілля.
Правда, спати було особливо ніде на підлозі розклали надувні матраци, привезли з міста теплі ковдри. Але головне у будинку була плита і вода. Решту можна додати згодом.
Ну що, Тарасе, вітаю! підняв тост Юрко.
Чоловіки випили, взяли по шматочку шашлику, густо посипали цибулею, полили кетчупом і закусили.
Хто б міг подумати, що все складеться так швидко! з захопленням промовила Оксана. Ще за новорічним столом я навіть не мріяла про свою дачу, а тепер ось вона! вона показала на будиночок.
Хоча вже спускалися сутінки, компанія не поспішала йти всередину й продовжувала імпровізований пікнік на свіжому повітрі.
Ало, сину, як справи? мяким голосом запитала Ганна Петрівна.
А коли вона така лагідна по телефону, значить, щось задумала.
Мам, усе просто чудово! радісно почав Тарас.
Так я знаю. Онуки розповіли, що дачу купили?
Еге ж! Та ще й яку заміську резиденцію! гордо відповів син.
Ой, ну ти скажеш теж, уміло розсміялася свекруха, але голос раптом став стриманішим. Ну, молодці
Мам, а як у тебе справи? спохопився Тарас.
Ой, які вже в мене справи Лікарі кажуть, потрібен спокій, тиша, жодного стресу. Тоді, може, й одужаю Але де таке знайти? Санаторії дорогі, мені не по кишені, натякнула вона.
Мам, приїжджай до нас! з ентузіазмом запропонував син.
Ой, сину, ні! Ніби вам без мене робити нічого! Та й Оксана буде проти почала відмовлятися Ганна Петрівна.
Мам, годі. Приїжджай, і точка!
Гаразд, Тарасю, приїду, раз ти так наполягаєш. Наполеончику спечу, твого улюбленого.
Коли Тарас повідомив дружину про візит матері, та не надто зраділа.
Тобто в нас зявилася дача, і раптом лікарі порадили їй відпочинок на природі? іронічно запитала Оксана.
Ну так, просто відповів Тарас.
Зовсім не дивно, правда?
Ні, у неї ж тиск.
Тарасе, ти не зрозумів. Вона їде не лікуватися, а нову дачу оглянути!
Годі. Ну подивиться, погостить тиждень і повернеться.
Ти забув, що було минулого разу?
Тарас справді забув, але Оксана памятала добре. Тоді Ганна Петрівна зробила все, щоб зруйнувати їхній шлюб: розповідала плітки, намагалася посварити, натякала, що старший син «не їхньої крові». Не соромилася й дрібних пакостей: то борщ пересолить, то замість цукру в тісто сипне сіль. Оксана тоді не витримала й відправила свекруху додому першим же поїздом.
Вона не сумнівалася, що цього разу Ганна Петрівна знову влаштує їм «веселе» життя. Але налаштовувати Тараса проти матері не хотілося. Може, цього разу пощастить?
Ой, як же у вас тут гарно! Просто райський куточок! Повітря, дерева, такий милий будиночок захоплювалася Ганна Петрівна. Це, мабуть, Оксанка придумала! Вона в нас така розумниця! Тримайся за неї, Тарасе, таку дружину ще пошукати треба!
Щось новеньке, Ганно Петрівно, з чого така зміна? здивувалася Оксана.
Та ти в мене завжди улюбленою була. Син, звісно, ледачий, але невістка золото. Були між нами непорозуміння, але ми їх подолали. Хто старо
