Усі ми чули багато історій, про те, як сім’я бере дитину з дuтяч0г0 будинку. Кожна з них закінчується по різному — деякі щасливо, де і батьки й дитина приймають один одного та живуть душа в душу, а деякі не надто, де батьки можуть не впоратись з великою відповідальністю.
Деякий час мій чоловік працював у інтернаті, куди батьки приводили складних дітей. Бували випадки, коли діти виправлялись та повертались у сім’ю, але зазвичай їх усіх перенаправляли у дитячий будинок.
Історія, яку я розповім сьогодні, на жаль, так і не отримала щасливого кінця.
У тому інтернаті багато років працювала вихователька Надія — дуже добра жінка, років сорока п’яти. У них з чоловіком був вже дорослий син, але вона завжди мріяла про доньку. І ось одного разу в інтернат привели шестирічну дівчинку. У неї з Надією відразу зав’язались дуже теплі стосунки.
Маленька Софія ні на крок не відходила від жінки, щовечора зі сльозами проводжала Надію додому, а в ранці радісно зустрічала. Усі співробітники казали: «Надю, ну це ж однозначно твоя дитина!». І згодом жінка таки наважилась забрати дівчинку до себе, до того ж рідні були тільки раді.
Проте через два тижні Надія повернула Софію назад, бо чоловік поставив ультиматум — він з сином, або ця дівчинка. Присутні в інтернаті були шоковані: Надія, яка обожнювала дітей усією душею, повернула дівчинку назад у притулок без жодних пояснень!
У всіх працівників, мій чоловік у їх числі, в очах стояли сльози. Софійка плакала і кричала: «Матусю, благаю, не залишай мене! Забери мене з собою!», проте Надія навіть не оглянулась, а мовчки вийшла. У той же день вона написала заяву на звільнення.
Пройшло багато років, перш ніж я почула цю історію. Мій чоловік повернувся з роботи та розповів, що зустрів Надію у магазині.
Він довго не наважувався, але врешті-решт таки запитав її про той випадок. Надя розповіла, що вже з першого дня Софія почала поводитись в край неадекватно: вона не давала нікому поговорити з жінкою, влаштовувала страшні істерики, кидалась у її сина виделками та тарілками й одного разу навіть серйозно його поранила. Чоловіка Надії дівчинка взагалі зненавиділа і відмовлялася слухати.
Спершу сім’я намагалась відноситись до того з розумінням, але один випадок перекреслив усе. Коли Надія прокинулась, то біля її голови стояла Софія з ножицями в одній руці та її волоссям у другій.
Для чого вона це зробила і досі залишається таємницею. Після того чоловік Надії не витримав і поставив жінку перед непростим вибором — або він з сином, або Софія. Рідні батьки дівчинку так і не забрали, а згодом її перевели у дитячий будинок. Як склалось її життя далі, на жаль, нікому не відомо.
