Уяви, яка історія розгорнулася у Києві, наче з фільму гірка, чесна і по-нашому правдива.
Максим Олексійович цілими днями ходив із тінню жалю в серці усе думав, чи варто було так швидко і різко розлучатись із Мариною. Ну, ти ж знаєш: мудрий чоловік із коханки робить свято, а він дружину. От і повертається додому: машина стоїть біля підїзду на Оболоні, заходить у квартиру, а там його зустрічає повсякденність. Рідна атмосфера шкарпетки чисті, вечеря пахуча, усе блищить, навіть гербери у вазі стоять.
Але не чіпляє це: дружина вдома, у неї ж пенсія, що їй ще робити цілий день? Печиво люзати, та шкарпетки плести (ну добре, з шкарпетками переборщив, але ти зрозуміла). Марина зявляється з усмішкою, в простому спортивному костюмі, волосся сховано під хусткою завжди так куховарить, звичка професійна, адже вона все життя в шкільній їдальні готувала.
Очі підведені, губи з блиском стара звичка, але чомусь сьогодні Максиму це здається недоречним. Ну навіщо в її віці фарбуватися? Нонсенс, грубо видав. Марина лише посміхнулась крізь душу, але цього вечора стіл йому не накривала. Вечеря є, чай заварений сам розбереться.
Після душу і гарячих пиріжків (з капустою й яблуками, які він так любить) Максим розмяк сідає у своє улюблене крісло під пледом, начебто читає, але думає про молодість. Памятає слова нової працівниці
Ви дуже цікавий чоловік, і навіть привабливий! так сказала йому Орися, нова помічниця в юридичному відділі, куди він повернувся після відрядження. Їй ледь тридцять, не даси і двадцяти пяти обличчя з легким румянцем, світлі локони, блакитні очі, впевнена постава. Розлучена, має сина Данила і Максим сам не може пояснити, чому це йому подобається.
З Орисяю він кокетував, начальник тепер такий собі старий у вас. А вона стрепенула віями і сказала щось, що змусило його засміятися і згадувати ввечері.
Марина, вже оговтавшись від образи, підійшла із чайником ромашковий на ніч, як завжди. Вічно недоречно, думає, але все ж пє з задоволенням. А потім раптом ловить себе на думці: Що зараз робить Орися? Серце стискається від давньої забутої ревності
***
Орися у той вечір зайшла в Сільпо купила сиру, батон і кефір. Додому прийшла спокійна, але без усмішки. Сина Данила обняла майже машинально. Батько щось майструє на балконі, мати біля плити. Поклала покупки і одразу попередила, що болить голова просила не чіпати.
Вона все ще сумує, хоч після розлучення минуло вже кілька років. Спроби стати для когось єдиною марні: всі пристойні чоловіки або одружені, або шукають пригоди без зобовязань Останній навіть орендував квартиру для Орисі, але зник, як запахло справжніми сімейними змінами. І довелося знову жити з мамою, татом і Данилом. Батьки допомагають, але душа прагне свого життя.
***
Марина давно помітила, що Максим переживає вікову кризу наче все у нього є, а головного бракує. Вона старається: варить борщ, напікає пиріжків, сама завжди доглянута але розмов по душах не шукає, хоч і хоче того. Прагнула залучити онука, запрошувала на дачу, але чоловік нудьгує, бурчить.
З Орисею все закрутилося швидко: за два тижні після її приходу Максим запросив її пообідати, потім підвіз додому. Торкнувся руки вона подивилася йому в обличчя, і він запропонував поїхати на дачу в Пущу-Водицю.
Чи не хочеш залишитися зі мною? хрипло сказав. І ось машина мчить трасою.
З роботи у пятницю тепер тікав раніше, і о девятій вечора Марина отримала від нього смс: Завтра поговоримо. Все ясно щось сталося. Марина лежить всю ніч без сну, перебирає весільний альбом, дивиться на себе така гарна була! А він прийде, побачить, пригадає?
Але Максим повернувся тільки в неділю. Якимсь іншим енергійним, наче адреналіну напився. Каже, що Марина тепер вільна, завтра сам подасть на розлучення. Син із родиною має переїхати до Марини, адже трьохкімнатна квартира належить йому дістав у спадок. Машина теж йому, а от дача, каже, лишиться за ним, хоч там і тепер звикла бувати Орися.
Марина плакала, просила звернутися до памяті, подумати про своє здоровя. А він лише грубо обірвав: Не тяни мене в свою старість!
***
Було б дивно казати, що Орися закохалася у Максима. Статус офіційної дружини грів, хотілося стабільності. Максим не найгірший варіант. Підтягнутий, начитаний, з почуттям гумору. У ліжку теж ненудний. І головне є своя квартира, не треба скитатися по чужих орендованих. Але що там різниця у віці давалася взнаки.
Уже за рік Орисю гризе розчарування. Вона ще молода, їй кортить пригод, концертів, поїздок на озеро, походів у кафе з подругами. Все це поєднувала з сином, який тепер жив із нею. А Максим все більше прагнув спокою в роботі юрист-керівник, в житті домашній ведмідь. Вечори проводив у кріслі, гості дозовано, на пляж якщо вже треба, театр раз на сезон.
Про інтим не відмовлявся, але відразу спати, хоч о восьмій вечора. Ще зі шлунком біда нічого смаженого, ні ковбаси, ні пиріжків із магазину. Марина його колишня розучила, Орися з цим дивувалася, як це від котлет може бік боліти?
Аптечку не памятає, які таблетки хай сам купує, дорослий. Виявилося, що чимало часу проводила без нього: у справах, із подругами, з Данилом. Вік чоловіка підганяв жити швидше, сміливіше.
З роботи Орисю перевели у нотаріальну контору дирекція вважала, що працювати разом із чоловіком неетично. Навіть полегшило не треба щодня бачити Максима в ролі начальника і чоловіка.
Повага це те, що Орися відчувала до Максима. Але чи достатньо цього для щастя?
***
Шістдесят років Максиму. Хоче свята, але обирає маленький ресторан на Подолі там, де бував сто разів. Колеги вітають, рідня далеко, з Марининими друзями спілкуватися вже незручно. Син образився, адже життя розділилося.
Перший рік із Орисею був, мов медовий місяць: допомагав їй у всьому, радів її подругам, займалась спортом, витрачала гривні дозовано. Квартиру переоформив на неї й сина, навіть дачу в Пущі-Водиці після суперечок оформив на дружину. Орися попросила Марину поступитись половиною будинку, натякала, що продасть свою частку пройдисвітам у підсумку, викупили за гроші Максима.
Усе літо там мешкають її батьки з Данилом, бо сам Максим з сином Орисі не зійшлися Максим одружувався для любові, а не для чужих дітей.
Колишні образились продали трикімнатну квартиру, розїхались. Син із родиною перебрався у двушку біля метро Лукянівська, а Марина оселилася у маленькій студії.
***
Ось і шістдесятка. Здається, всі бажають йому здоровя, щастя. А драйву нема. Молоду дружину любить, не встигає, вона тікає вперед і не слухає його довгі міркування, у ліжку нудьгує, а він нервує.
Ох, якби ж у Орисі була душа Марини з її романтикою, травяними чаями, пледом і вечірніми розмовами! Максим би гуляв парком, сидів на кухні вечорами, шепотів би про життя. А Орися посміхається і шукає пригод, не тримає біля себе, але нічого зайвого собі не дозволяє.
Максим жалкує про поспіх із розлученням. Розумні чоловіки роблять зі своїх коханок фейєрверк, а я звичайну дружину. Орися ще років десять буде веселою, а різниця у віці тільки збільшується. Здається, це прірва.
Сидить у ресторані, ловить себе на думках, які болять у скронях. Орися танцює, красива, блискуча. Щастя прокидатися і бачити її поряд, думає, але серце не радіє.
Виходить на повітря, йому важко. Колеги виходять із ресторану а душа кричить усередині. Хапає перше таксі, просить на лівий берег, а там скажу, куди далі.
У таксі телефонує сину, просить нову адресу Марини. Син у слухавці ображений, але каже, що мати зараз не одна просто друг, Булкевич. Булкевич, поправляє Максим, я його памятаю.
Син питає: Для чого тобі це, тату? Максим чесно каже, що не знає.
Знаходить адресу, водій зупиняє, у підїзді дзвонить у домофон. Відповідає чоловік каже, що Марина зайнята. Все гаразд? Здорова? питає Максим. А ти хто? у відповідь. Я її чоловік! кричить Максим. Колишній, поправляє його Булкевич. Любов не іржавіє? з сарказмом питає Максим. Вона стає срібною, відповідає Булкевич і кладе слухавку.
Двері так і не відкрили.
Отака вийшла історія як наша українська правда, зі сльозами і трохи сміхом, із київськими вечорами і пиріжками з капустою.
