Майже всю ніч не спала: удар чоловіка розбудив її від хропіння.
Оксана майже не схилила очей усю ніч. О другій годині чоловік різко штовхнув її в бік і скрикнув:
Годі хропіти, набридло!
Хоча вона починала хропіти, лише коли спала на спині, раніше він ніжно перевертав її на бік. Тепер же грубо штовхав або навіть копав, а сам швидко засинав, коли Оксана приймала заспокійливе й не могла дрімати до ранку.
Вони з Олегом у шлюбі вже 27 років. Два роки тому вони святкували срібне весілля. Жодних урочистостей не було. Насправді, Олег взагалі забув про цю дату. Тоді він купив нову машину й був повністю захоплений нею. Стару віддав синові.
Родина збирала гроші на житло сину. Він зустрічався з дівчиною. Та батько з сином вирішили, що спершу треба купити авто, бо вони дорожчають, а пара тим часом може жити в його кімнаті. Оксану ніхто не питав, хоча більшість грошей були її вона заробляла більше за чоловіка.
Після покупки авто вона почала відкладати гроші на окремий рахунок. Чоловік спершу образився. Вона пояснила, що більше не довіряє:
Прошу, зберігай свої гроші сам. У чому проблема?
Ти ж знаєш, що моя зарплата мала, що я можу відкласти? відповів він.
Оксана мала вищу освіту. Її подруга Марійка разом із нею приїхала з села до Києва вступати до педагогічного університету. Обидві вступили легко й успішно закінчили навчання. Марійка пропрацювала у школі лише рік, потім пішла. Закінчила курси перукарів, навчалася у відомого майстра у Львові й відкрила свій салон.
Оксана ж залишилася у школі надовго. На першому році роботи вона зустріла Олега. Вона проводила екскурсію для абітурієнтів у технічний коледж, де Олег працював майстром. Він був молодим, високим, харизматичним і мав відчуття гумору.
Не думав, що таку просту роботу можна подати так цікаво, сказав він після еккурсії. Олега також захопила молода вчителька, вони почали зустрічатися й півроку потому одружилися. Весілля було скромним прийшли лише батьки Оксани.
Молодята оселилися у трикімнатній квартирі матері Олега. Він був єдиним сином. Батько помер рано. Пізніше свекруха вирішила, що виконала обовязок, й переїхала жити до Одеси. Там познайомилася з удовцем, який зробив їй пропозицію. Так квартира залишилася родині Оксани й Олега.
Мати Оксани змалку вмовляла доньку ідеально вести господарство, щоб чоловік навіть не помічав її зусиль.
Чоловіки не люблять, коли жінки у вихідні роблять генеральне прибирання, тож все треба робити до їхнього повернення.
Оксана прокидалася о пятій ранку, готувала сніданок і вечерю. Обідала у їдальні на роботі. Поверталася додому раніше за чоловіка й встигала прибрати, випрати та випрасувати речі. Ввечері готувалася до уроків і перевіряла зошити.
Коли Оксані було 24, народився син Тарас. Вона залишилася вдома з дитиною, відчула полегшення не треба було йти на роботу, а хатні справи робила, поки син спав. Він був спокійним, але грошей бракувало. Чоловік заробляв мало, державні допомоги були мізерними.
Одного разу подруга Марійка завітала з подарунками для Тараса. Оксана попросила в неї позички до зарплати Олега.
Подруга дала гроші, але сказала:
Слухай, синові вже 10 місяців. Приходь увечері до салону. У мене чудова майстриня з манікюру Наталя, вчися у неї, а я не братиму плату за кабінет. Ввечері кілька годин чоловік може посидіти з дитиною. Відкрий свій кабінет. На манікюрі можна добре заробляти. За будь-яких часів жінки доглядають за нігтями.
Оксана старанно навчалася, почала робити манікюр, потім педикюр. Орендувала кабінет біля дому. Гроші на інструменти позичила в подруги. Працювала щовечора з 17 до 22. Олег лишався з сином. Клієнтки знайшлися швидко багато жінок працювали вдень, а вечір був зручнішим. До школи Оксана не повернулася.
Життя стало веселішим. Олег лишився на старій роботі. Вони купили авто, зробили ремонт, відпочили біля моря. Оксана їздила з родиною лише тричі. Влітку клієнток було більше, особливо на педикюр. Олег ще більше цінував дружину.
Ти моя годувальниця, казав він із ніжністю.
Через шість років народилася донька Соломія. Оксана не хотіла кидати роботу, втрачати клієнток. Вона найняла няню й працювала тепер із полудня до 20:00. Через рік син піш до школи. Вона була поруч, і Тарас швидко навчився повертатися сам.
Після народження доньки роки летіли швидко: діти росли, витрати збільшувалися, зявлялися проблеми. Оксана мало відпочивала. До рідних їздила лише на похорон батька чи рідко на кілька днів відвідати матір.
Ось уже Тарасу 24, а Соломії
