Восьмикласниця Яна сиділа на лавочці та тpeмтіла від cтpaxy та нерозуміння що відбувається. І це не дивно, таке б було з кожною дитиною, яку насильно привели в поліцейський відділок та залишили саму при цьому звинувачуючи в нічому неповинну дитину в злочині.
Яна сиділа в своїй кімнаті та робила домашнє завдання. Вона гарно навчалась та приділяла увагу своїй освіті особливо уважно. Не намагалась вивчити на ідеальну оцінку, а так, щоб могти потім застосувати. В цілому Яна дуже розумна та хороша дівчинка, її дуже часто ставили в приклад іншим і багато однокласників та інших школярів брали з неї цей приклад.
З іншої кімнати почувся крик мачухи Яни:
-ЯНА-А-А!!!
-Так, мам? – спокійно відповіла дівчинка відклавши книгу в сторону та пішовши до мачухи.
-Ти мої золоті сережки?! – далі кричала вона.
-Ні, а що таке?
-Хутко пішла їх шукати! – наказним тоном сказала Катя(так звали мачуху Яни).
Яна перешукала всюди, де тільки можна, вона буквально перевернула всю квартиру верх дном, але сережок ніде не знайшла. Тільки дівчинка хотіла піти до мачухи та сказати, що їх ніде немає, як почула крик Каті:
-Це ти їх певно поцупила! Я так і знала, що ти здатна на таке! – волала вона.
-Ні, мамо! Я не могла таке зробити! Та й я взагалі не ношу сережки! Для чого вони мені?
-Та продати певно хотіла і грошенят отримати! Знаю я таких! – не зупинялась мачуха.
-Для чого? Все що мені потрібно і навіть більше мені може дозволити татко. – продовжувала доводити свою невинуватість Яна, але нажаль Катя не слухала дівчинку і почала кричати на неї так, що Яна мало не розплакалась. Ба більше вона підняла на неї руку… Дала Яні дуже сильного ляпаса, що школярка навіть звалилась з ніг і по її щоках покотились сльози та по половині лиця відчувся пронизливий пекучий біль бід удару.
Катя змусила Яну одягтись та відвела її до поліцейського відділку де написала на падчерку заяву про крадіжку золотих сережок з дорогоцінним камінням. А потім залишила її саму з поліцейським та пішла все розповідати чоловіку, батькові Яни. Поліцейський ж дивився на Яну, яка тряслась як листя на вітках в листопаді та мало не плакала.
-Чого мама тебе так підставляє то, а? – запитав дільничний, присівши навпроти Яни.
-Та вона каже, що я її сережки вкрала, а я їх не брала. Для чого вони мені? Я сережки не ношу, через алергію на деякі метали, а продавати немає сенсу, бо татко завжди мені забезпечує все, що мені потрібно і що я хочу.
-Чому вона така? Їй тебе не шкода? – стурбовано запитав правоохоронець, потроху розуміючи ситуацію.
-Вона мені мачуха, а не рідна мама. Їй ніколи мене шкода не було і не дуже то вона мене любила. – відповіла Яна і по її щоках знову потекли сльози. – Я намагалась пояснити їй, що я не брала сережки, але натомість вона на мене жахливо почала кричати та навіть дала сильного ляпаса… Я навіть впала… Досі сильно болить і в голові крутиться.
-Що вона зробила?! – піднявши тон обурено запитав поліцейський.
-Дала сильного ляпаса, ось лице досі болить… — дівчинка забрала волосся з обличчя, яким мачуха наказала закрити обличчя, і там було не просто червоне лице… Там з’явились синці і припухлості.
-Та вона з глузду з’їхала чи як? – не міг втриматись дільничний, бо розумів, що за ситуація відбувається. – Так сонечко, давай я зніму тобі побої, я сфотографую всі синці, якщо ти не проти, та запишу що сталось та як ти себе зараз почуваєш. До речі, тебе часом не нудить трішки? – уточнив чоловік.
-Так, крім того, що в голові крутиться ще й нудить, але це напевно через стрес… Чи ні?… — почала хвилюватись Яна.
-Трохи пізніше ми відправимо тебе до лікаря, який тебе обстежить та скаже точно, чи все добре з тобою, а поки давай все швиденько зробимо, поки твій батько та мачуха не приїхали, добре?
-Угу.
-Але як я закінчу фотографувати – закрий обличчя знову волоссям. Ми викриємо твою мачуху, але потрібно, щоб вона не зрозуміла все одразу, добре?
-Так, з радістю вам допоможу!
Так поліцейський сфотографував синці та припухлості на обличчі Яни, записав все, що вона розповіла та як вона себе почуває. Яна ж закрила обличчя волоссям, як і попросив поліцейський. І як тільки вони закінчили в відділок зайшов якийсь чоловік. Це був батько Яни. Вона дуже зраділа татові, але як тільки вона побачила Катю, яка стояла за батьком – одразу змінилась в лиці.
-Яно! Як ти тільки могла? – запитав батько в доньки.
-Татку! Я не брала ті сережки! – мало не плакала Яна.
-Стійте, ще нічого не доведено, тому не звинувачуйте свою доньку. – встав поліцейський.
-Це точно вона! Тут і доводити нічого не потрібно! – волала Катя.
Давайте розберемось, громадянко Катерина: як виглядають сережки, коли помітили їх зникнення та коли бачили востаннє, хто в той період був дома. А ще я би хотів глянути як виглядають ці сережки, якщо у вас є фото.
-Ну що, Катю, розповідай, що стоїш та мовчиш? – сказав батько Яни, сівши на лавочку біля доньки.
Катя вже втратила свою самовпевненість та нахабність і почала щось не дуже зрозуміло розповідати та пояснювати. І коли вона діставала телефон з сумки, щоб показити поліцейському як виглядають сережки, як наче в якомусь детективному серіалі, з тієї ж сумки випадають сережки. Катя намагалась швидко їх сховати, але дільничний її встиг зупинити.
-Сто-стоп-стоп пані, покажіть, будь ласка, що ви там ховаєте. — І Катя поклала на стіл сережки. – А тепер покажіть фото сережок, що зникли. – нерішуче, але Катя все таки показала їх фото. І це були ті самі сережки, які начебто вкрала Яна. Батько Яни просто шоковано сидів та не знав, що казати. Від шоку в нього зник дар мовити.
-Все з вами зрозуміло пані.- сказав дільничний. – Тепер зробимо так: заяву про крадіжку, яку ви написали на свою падчерку я не приймаю, натомість пропоную Яні та її батьку написати заяву на громадянку Катерину. А точніше дві.
-Тобто дві? – одночасно здивувались Катя та батько Яни.
-Ну дивіться, перша – це за неправдиве звинувачення, а другу – за нанесення тілесних ушкоджень вашій доньці Яні. Яно, забери будь ласка волосся з обличчя. – і коли Яна забрала те волосся, а її батько побачив синці на обличчі найдорожчої людини в світі, його очі різко налились кров’ю, на лобі повилазили жилки та він глянув на свою дружину найсуворішим та найзлішим обличчям, яким тільки міг. Він підійшов до Каті, взяв її за плечі та сказав:
-Ти… Якби я був таким ж моральним покидьком як і ти, то не церемонився і вдарив тебе ще в декілька разів сильніше. Мало того, що ти оббрехала мою доньку, так ще й побила її!
-Я би рекомендував вам поїхати зараз в лікарню на обстеження, бо по зовнішнім симптомах можу запідозрити, що в неї струс мозку. – доповнив дільничний.
-Вона нам заважає!!! Я хотіла, щоб ти її в інтернат віддав або що! Ми ж така ідеальна пара, а те що я її вдарила – це дрібниця! Радій, що я її взагалі не відправила на той світ!!! – кричала Катя.
-Так громадянко, ви заарештовані. – сказав поліцейський, взявши за руки Катерину та вдягнувши на неї наручники.
-Та як ви смієте?! Не чіпайте мене! Чуєте?!
-Все, завтра і відправлю всі твої речі твоїй матері, вона там вже розбереться. Я більше і знати не хочу тебе, чи що з тобою відбуватиметься.
Так закінчилась історія відносин батька Яни з Катею. А Яна ж вилікувалась, хоча й довелось декілька тижнів лежати та отримувати уколи, для лікування. Головне, що зараз вони з батьком щасливі і татко Яни тепер дуже прискіпливо обирає жінку, яка може стати потенційною мачухою для Яни.
