Любов сильніша за зраду
Оксана зявилася в домі Лесі та Степана, коли їхньому сину Олексію було всього кілька місяців. Вона стала для хлопчика не просто нянею, а справжнім ангелом-охоронцем. Леся, яка завжди думала переважно про власні справи, з гіркотою помічала, як син біжить зі своїми дитячими печалями до «чужої жінки». В її материнському серці повільно накопичувалася отрута чорна заздрість.
Коли Олексію виповнилося вісім, Леся вирішила позбутися суперниці. Чоловік був категорично проти звільнення доброї і порядної няні, але Леся зважилася на підлість. Вона підклала свою золоту прикрасу з діамантами під подушку Оксани і викликала поліцію. Оксану, яка плакала від образи й несправедливості, судили й засудили на два роки. Олексій кричав, чіплявся за її руки, коли її забирали у кайданках, але його відірвали силою.
Минуло двадцять років.
Олексію вже двадцять вісім. Він став успішним чоловіком, проте в його душі завжди жила туга за тією, що дарувала йому справжню теплоту. Леся ж тяжко захворіла. Смерть стояла поруч, але не поспішала забрати її. Страждання стали нестерпними.
Якось уночі вона покликала сина і, обливася сльозами, призналася:
Олексію, я не можу померти Смерть мене обходить через страшний мій гріх. Я зламала життя невинній людині. Знайди Оксану, прошу, привези її до мене.
Олексій відшукав Оксану в невеличкій хатині на околиці Львова. Вона постаріла, руки в неї стали шорсткими від важкої праці, але очі лишилися такими самими добрими та всепрощаючими.
Мамо Оксано прошепотів Олексій, обіймаючи її. Моя рідна мама просить вас прийти. Вона відходить, і потребує вашого пробачення.
Оксана без вагань поїхала з ним. Коли вони увійшли у спальню, знесилена хворобою Леся здригнулася.
Привіт, Оксано ледь чутно прошепотіла вона, простягаючи тремтячу руку.
Оксана підійшла і ніжно взяла її долоню у свої.
Пробач мені, Оксано. Пробач за підлість, яку я вчинила. Я согрішила перед Богом і тепер мучуся. Бог не забирає мене, доки ти не скажеш слово
Оксана подивилася на жінку, яка колись відправила її до вязниці, і в її серці вже не лишилось жодної образи.
Я вас простила, Лесю. Давно простила. Спіть спокійно.
Леся полегшено зітхнула, її обличчя ніби посвітліло. Вона востаннє поглянула на сина й перевела погляд на Оксану:
Мій син він твій оберіг. Пильнуй його.
Тієї ж ночі Леся відійшла. Оксана стала для Олексія справжньою матірю, посіла почесне місце в його домі. Олексій оточив її турботою та любовю, яких вона була позбавлена багато років. Незабаром він зустрів гідну дівчину-українку і одружився, а Оксана благословила їхній союз як рідна бабуся майбутніх онуків. Правда перемогла, а милосердя зцілило всі рани минулого.
