Якось в одному маленькому селі, що на Львівщині, поселилась доволі молода жінка з донечкою. Спочатку односельці відносились до неї дуже упереджено, адже не була вона ні вдовою, ні розлученою, а чоловіка видно не було. Але згодом усі в селі полюбили Катерину за доброту та працьовитість. Чим старшою ставала донька, тим більше переконувалась, що її сім’я не така, як в інших. Аня постійно намагалась дізнатись, хто її батько, але Катерина завжди вдавалось втікати від відповіді.
Коли я була ще юною дівчиною, трапилась одна історія. Я родом із маленького села, а як заведено у справжньому селі, усі один одного знали. Молодь в основному тікала до міста, адже прагнула отримати освіту, хоть у селі хватало роботи для кожного. І якось у наше село переїхала доволі юна дівчина та ще й з дитиною.
Катерина не любила розповідати про своє минуле, а тому знали ми не багато. Лише обмовилась, що приїхала зі Східної частини України, батьки її загинули, а роботу знайти не могла, а тому вирішила влаштуватися у наше село на ферму. Як вона дізналась про цю вакансію, я й гадки не маю. Але усіх цікавило питання: а де ж чоловік Каті? І хоча дівчина і не розказувала нічого, але незабаром усі знали, що заміжньою вона ніколи не була.
Спочатку в селі то і діло ходили плітки про Катю, адже усім було цікаво хто ж батько маленької Ані. Але Катерина на цю тему лише жартувала, а тому всі швидко втратили надію, щось дізнатись. Дівчина була дуже працьовита та неймовірно добра, то ж не дивно, що усі її полюбили. Та й чоловіки стали виявляти знаки уваги, але вона хоть і ввічливо, але давала зрозуміти, що вони її не цікавлять.
Аня росла дуже кмітливою та допитливою дівчинкою. Її дуже цікавило, де ж батько, але Катерина і їй не бажала відкривати цю таємницю, що дуже засмучувало дівчинку.
Усіх вражало, як наполегливо працює Катя, адже місцеві жінки й в половину так не обтяжували себе. На питання односельців вона завжди відповідала, що її обов’язок дати Ані хорошу освіту та відправити у місто. Жінка бажала, щоб донька мала краще життя, ніж її власне.
Та Аня навчалась дуже добре, а отже змогла вступити до інституту самостійно. На заощаджені кошти, Катерина купила для доньки квартиру у місті. Дівчина швидко звикла до місцевого життя, а тому почала все рідше навідуватись до матері.
Та один її приїзд запам’ятали усі. Дівчина вже рік як не з’являлась у рідному селі. Катерина не хотіла їхати до неї сама, адже не могла покинути роботу та домашнє господарство. Але нарешті Аня приїхала, але не сама, а з якимось парубком. Сказала, що це її чоловік.
Для Катерини така новина виявилась вкрай неочікуваної. Спершу жінка навіть дещо розсердилась, адже все життя вона старалась для доньки, а та навіть не познайомила її зі своїм нареченим, перш ніж вийти заміж.
Молода сім’я та Катерина вирішили відсвяткувати таку подію та пішли у кафе. Новина про заміжжя Ані швидко розлетілась по селу. А багато мешканців, стали свідками не приємної розмови між матір’ю та донькою. Катерині не подобалось, що молоді не взяли шлюб, адже це великий гріх. Жінка стала переконувати доньку повінчатись у сільській церкві та сказала, що домовиться хоч на завтра. Але Аня була іншої думки про це. Вона сказала матері, що їй все життя дорікали, що у неї немає батька. Та й хіба мама сама не взяла на себе гріх, коли народила та виховувала дитину не перебуваючи в шлюбі.
Катерині було боляче чути такі нарікання доньки. Того дня Катя та Аня майже не розмовляли, а на другий день молода пара повернулась у місто.
Після тої розмови, Аня приїжджала ще рідше. Увесь час у неї були якісь причини залишитись у місті: погане самопочуття, погода якась не така, автобус зламався та маса інших. Коли в пари народились діти, то хоча б на свята стали заїжджати. Катерина не могла натішитись своїм внукам, але бачитись з ними могла дуже рідко.
Проходили роки. Аня стала вже дорослою жінкою та стала з більшим розумінням відноситись до матері, усвідомила наскільки тій самотньо, адже чоловіка у неї не було. А тому стала навідуватись у гості частіше.
Аня довго планувала як відсвяткувати 80-річчя матері, а в результаті вирішила зібрати усе село та влаштувати сюрприз. Усі зібрались у кафе. Аня завчасно подзвонила до матері, щоб повідомити, що не зможе приїхати, адже повний завал на роботі, але приїде на вихідних разом з усією сім’єю. Але насправді Аня з чоловіком та дітьми прибули у село ще вранці. Прикрасили зал кульками та стрічками, приготували безліч смачних страв. Тоді подруга Катерини вирушила до неї, щоб запросити у кафе, щоб скромно відсвяткувати її ювілей, адже велике свято планувалось тепер на вихідних.
Прибувши у кафе, Катерина була дуже приємно вражена. Усі сіли за столи та почали святкування. І тут, Аня піднялась, щоб проголосити тост за маму. Побажала усього, а тоді стала дякувати за все те, що та для неї зробила, а тоді сказала, що хоче подякувати й батькові за те, що дав їй життя, адже нічого більшого вона від нього не отримала. І тут настала пауза, усі сподівались, що Катерина нарешті відкриє цю таємницю.
— Мамо, благаю, розкажіть мені правду. Я вже доросла жінка та думаю, що маю право знати.
— Люба доню, я не знаю, хто твій батько та ким була твоя мама теж…не знаю — промовила Катерина та гірко заплакала. Через усе своє життя вона понесла цю таємницю, адже боялась, що Аня покине нерідну матір. З’ясувалось, що Катерина знайшла Аню.
— Одного разу я вирішила скоротити дорогу та піти через ліс. У нашому селі це було звично, адже усі знали один одного та ніхто не боявся. Я вже виходила на галявину, коли мені здалось, що я почула якісь звуки. Пішла перевірити та знайшла там тебе. Я довго чекала, сподівалася, що матір повернеться, а ти все дивилась на мене своїм розумним поглядом.
Через якийсь час я вирушила до міста на прийом у лікарню. Я переконала лікаря, що народила, але на обліку не стояла та відмовилась робити огляд. Мені оформили документи, але і надалі жити в рідному селі я не могла. Ось так я і переїхала сюди. А далі ти й сама вже знаєш. Благаю доню, вибач мені.
— За що ж вас я маю вас вибачити, матусю? Я дуже вдячна вам за те, що віддали усе життя заради мене. Це я прошу вибачення за те, що рідко навідувалась та ображалась.
Тепер Аня зі сім’єю приїжджали до матері щомісяця. Між ними не було жодних секретів, а тому їх стосунки стали значно теплішими.