Цю історію, яку я зараз пишу, я сама дізналася не так давно, незадовго після свого повноліття. Зараз мені вже двадцять п’ять років, і я не можу не вірити у любов, справжню дружбу та дива, і зараз ви зрозумієте, чому. Незадовго до Різдва мою вагітну матір поклали на збереження. Наближався час пологів, і оскільки попереду були свята, мама хотіла уникнути метушні і бути в пологовому заздалегідь.
Цілий тиждень вона була єдина в палаті і насолоджувалася відпочинком, поки рідні вдома метушилися з приготуваннями до великого свята. Але потім підселили до неї в палату ще одну жінку. На вигляд їй було десь за сорок, але познайомитися одразу не випало нагоди, тому що у вечір «підселення» жінка була непритомна. Мама спробувала розпитати якісь деталі про сусідку, але медсестри не вдавалися в подробиці, сказали тільки, що складна вагітність. Всю ніч моя мама не могла заснути через хвилювання, дуже переживала, що новоспеченій сусідці може стати ще гірше.
Але зранку вона опритомніла і розказала, що зветься Любов’ю, їй сорок два роки і вона саме в очікуванні своєї першої дитини, яку дуже довго хотіла. Не мала Люба ні родичів, ні чоловіка, все життя провела в маленькому селищі, працювала там дояркою. Про батька її дитини сусідка нічого не говорила, а мама і не розпитувала навмисне, не хотіла лізти в душу.
Персонал дуже неохоче дбав про жінку, так ніби то була не їх робота. І дивилися на неї весь час удавано жалісливим, але більше презирливим поглядом. Це було і не дивно — міські пані не дуже люблять і поважають сільських жінок, але Люба наче і не помічала цього, до всіх щиро посміхалася і заговорювала, очі її аж світилися добротою і щастям. А волосся мала таке довге, майже до землі, щодня заплітала його в косу. Личко все у ластовинні, зелені очі, але руки таки видавали її вік — сильні, великі, суглоби набряклі від постійних навантажень. Видно було, що все життя Люба не цуралася праці. Мама гостила сусідку всім, що їй приносили з дому тато та родичі, як приходили провідати, а та все дивувалася звичайним для нас продуктам, яких раніше ніколи не куштувала.
Одної ночі мама прокинулася від гучних криків. Любі стало гірше, її одразу ж забрали до реанімації. Ні на наступний день, ні через ще декілька днів вона не повернулася до палати, на запитання мами про сусідку медсестри відповідали неохоче, але казали, що до тями вона ще досі не приходила. Мама дуже непокоїлася, і якось їй наснилася Любов. Вона прийшла в гості у білій хусточці, коли мама саме готувала щось на кухні, і сказала, що терміново мусить поїхати геть, але донечку не дозволяють їй брати з собою, а рідні вона не має, щоб лишити з ними. Попросила уві сні маму виховувати її донечку Ангелінку, як своїх двох рідних діток, а вона вже допомагатиме, всім, чим зможе. Обійнялися вони на прощання, наче рідні сестри, і мама прокинулася зі сльозами на очах. Вона мала тяжке передчуття у серці, не простий це був сон.
На ранковому огляді знову запитала одну з медсестер про сусідку, і їй сказали, що люба померла, але новонароджена дівчинка жива, хоч і народилася передчасно, не доношеною. Тоді мама зрозуміла, що означав той дивний сон, та що ж робити тепер? Жили вони небагато, чи зможуть підняти ще одну дитину? Та й не могла зрозуміти лише одного, що Люба мала на увазі, кажучи їй уві сні про двох рідних дітей, але почалися перейми. Скоро мама народила двійнят — мене і брата.
Тато підтримав маму в її рішенні прийняти в родину ще одне немовля, і Ангелінку записали одразу, як їх доньку. А Любов все ж допомагала, як і обіцяла, все так само через сни. Раз прийшла до мами уві сні, коли брат мій був хворий. Ми всі думали, що то була звичайна застуда. Люба наказала терміново везти дитину до лікарні, на щастя, мама дослухалася. І дійсно виявилося, що ще трохи — і, напевне, було б запізно. У Олексія була остання стадія гаймориту, запалення ледь не дійшло до головного мозку, лікарі сказали, якщо ще хоч трохи чекали б — міг не вижити.
Ось так Любов подякувала нам за те, що наша сім’я прийняла до себе Ангелінку. Ми і справді завжди любили її, як свою рідну сестричку, ніколи не ображали. Кілька років тому їй пощастило знайти своє справжнє кохання. Нещодавно вона вийшла заміж і вони з чоловіком виїхали жити за кордон. Скоро ми плануємо поїхати до неї в гості і вирішили все розказати. Це нічого для нас не змінить, вона і надалі лишається для нас найріднішою сестрою та справжнім різдвяним чудом для батьків. Але кожна людина має право знати правду про своє життя, історію свого народження.