Мій друг — Артур — своїми руками зруйнував сім’ю. Він знайшов чудову жінку. Лариса не сиділа вдома без діла. Вона працювала на городі, постійно бігала на подвір’ї, готувала по декілька страв в день. Лариса надзвичайно ввічлива жінка. Вона вихована і тактовна. Ніхто ніколи не чув від неї лайки чи крику.
Артур непоганий чоловік. Він швидко знаходить роботу. Не пам’ятаю, щоб Артур довго сидів на роботі. Дружину любив і, якийсь час, на руках носив. На жаль, Артур зробив велику помилку. Навіть дві. Він привіз Ларису жити разом зі своєю мамою. Свекрусі невістка не сподобалася.
Світлана Олександрівна, мама Артура, прискіпувалася до Лариси. Вона вважала невістку поганою господинею. Дарма, що дівчина працювала кожен день, впродовж тижня і без вихідних. Завдяки Ларисі біля огорожі з’явилися гарна клумба з троянд, в садку виріс виноград, подвір’я завжди було чистим, а на городі не можливо знайти хоча б один бур’янчик.
Свекрусі нічим недогодиш. Артур не втручався в стосунки своїх жінок. Він вважав, вони самі здатні впоратися. Дарма він не втрутився.
Світлана Олександрівна намагалася зруйнувати шлюб свого сина. Жінка нарікала на страви, які готувала невістка. Свекрусі, то пересолено, то недосолено. Пироги завжди підгорілі, а борщі такі густі, що схожі на кашу.
Артур мовчки слухав. Він не захищав дружину, але й не вставав на сторону мами. Як би там не було, свекруха сприймала мовчання за згоду. Її тішила підтримка сина, яку вона сама придумала.
Свекруха на їжі не зупинилася. Вона критикувала зовнішній вигляд невістки. Їй не подобалися спідниці Лариси. Вони занадто короткі, на думку свекрухи. Лариса, з її слів, ходить в них на город, щоб спокусити сусіда Івана. Дарма, що Ларисині спідниці замітали підлогу, свекруха їх бачила короткими.
Світлана Олександрівна постійно жалілася сину на розпутність його дружина. Свекруха все бачить. Її не проведеш. Вона помітила, як Лариса, біля забору, з Михайлом воркувала. Не приховала вона свої походи до мене.
— Ти тільки глянь, що під твоїм носом робиться! — Кричала Світлана Олександрівна. — Твоя дружина зраджує тобі з твоїм же другом! Нічого не соромляться! Ходить вона до нього в день! Сукню коротку нап’ялила! Ще б голою пішла!
В нас з Ларисою дружні стосунки. Жінка говорила чоловіку про вибрики свекрухи, але він не слухав. Ми швидко знайшли спільну мову. Лариса приходила до мене випити чаю, пригостити випічкою та пожалітися на життя. Їй подобалося гостювати в мене. Лариса завжди акцентувала увагу на тиші в моєму домі. В своїх чотирьох стінах не може відпочити, бо свекруха постійно кричить.
Лариса народила Артуру двох дітей. Свекруха ставилася до дітей прохолодно. Вона вважала їх чужими. Постійно говорила Артуру вигнати дружину разом з дітьми. Ларису засмучувала сімейна ситуація, але змінити її вона не могла.
Крах їхнього шлюбу стався, коли Світлана Олександрівна прибігла до Артура і розповідала йому небилиці. Лариса тоді пила чай в мене, а свекруха переконувала, що вона зраджує.
Артур прибіг до мене махати кулаками. Він лупцював меблі в моїх хаті, свою дружину, мене. Крики почув Іван. Він прибіг на допомогу. Вдвох скрутили Артура і відправили додому. Лариса не могла прийти до тями. Вона не вірила, що коханий чоловік підняв на неї руку. Жінка довго плакала не своїм голосом.
Я запропонував Ларисі пожити в місті на моїй квартирі. Про неї Артур не знає. Я отримав квартиру від прабабусі. Однокімнатна, в хорошому районі. Здавав її увесь час, але зараз вона пустує. Місяці нікого не міг знайти. Напевно, квартира чекала Ларису. Жінку довго не вмовляв. На наступний день, допоміг зібрати речі та забрати дітей. Артур кричав нам в спину прокльони. Свекруха плювала в нашу сторону. Вона єхидно посміхалася дивлячись на одутле обличчя невістки.
Лариса довго не могла оговтатися. Вона багато працювала, щоб менше думати. Діти звикали до нових умов життя. Вони сумували за селом, але їм було цікаво в місті.
Як то часто буває, горе зближує людей. Ми довго товаришували з Ларисою. Вона симпатична мені, але я тримав себе в руках. Лариса сама запропонувала прогулятися по місту. Я одразу погодився. З цієї прогулянки, зав’язалися наші стосунки.
Артур оговтався через три дні. Він зрозумів, яку біду накоїв. Намагався вивідати в мене, куди поїхала його дружина, але я мовчав, неначе риба. Артур з горя взявся до пляшки. Світлана Олександрівна не могла поставити сина на правильний шлях.
Рік промайнув швидко. Ми з Ларисою побралися. Я перебрався в місто. Село вирішили зробити дачею. В перший рік шлюбу, Лариса не хотіла приїжджати на дачу. Вона боялася побачити Артура і свою колишню свекруху. Коли емоції вщухли, ми приїхали в село посмажити шашлик.
Артур нас побачив. Вибіг до Лариси просити пробачення. Він хотів обійняти жінку, але вона відштовхнула його. Світлана Олександрівна стояла біля воріт і плакала. Вона зруйнувала щастя сина. Тепер Артур живе на дні та ніяк не може з нього піднятися. В Лариси все добре. Живе чудово. Дуже добре, що колись набралася сміливості піти від Артура.
