**Коза**
Весілля минуло, гості розїхались, а донька перебралась до чоловіка. У квартирі стало порожньо. Промучившись тижнем у тиші, ми з дружиною вирішили купити тварину. Хотілося, щоб вона стала гідною заміною доньці та не дала згаснути батьківським рефлексам годувати, дресирувати, виводити на прогулянку та прибирати за кимось. Я ще сподівався, що на відміну від доньки, звір не буде гарчати, красти мої цигарки та шарудіти вночі по холодильнику. Що саме купуватимемо ще не вирішили, планували визначитися на місці.
У неділю ми вирушили на Пташиний ринок. Біля входу продавалися симпатичні морські свинки. Я питально подивився на дружину.
Не піде, різко сказала вона. Наша була сухопутна.
Риби мовчали, а папуги, схожі забарвленням та балакучістю, викликали в дружини алергію на піря. Мені сподобалася мавпочка її витівки нагадували доньку в період статевого дозрівання. Але дружина пообіцяла лігти між нами трупом, тож довелося поступитися. Зрештою, з мавпою ми знайомі хвилин пять, а до дружини вже звик.
Залишалися собаки та кішки. Але собак треба постійно вигулювати, а з кішками багато клопоту: погано уявляю себе продавцем кошенят біля метро. Тож кіт.
Нашого Кота ми впізнали одразу. Він лежав у плексигласовому акваріумі, оточений наївними кошенятами. Ті тикалися мокрими носами у його пухке черево та сонно перебирали лапками. Кіт спав. На акваріумі висіла табличка «Кузя». Продавщиця розповіла зворушливу історію про важке кошаче дитинство: як пес, з яким кіт виріс, ледь не загриз його, і бідолаха втратив місце в домі.
Зовнішність у нашого виборця була породиста перський кіт гарного сірого забарвлення. Але документів, що підтверджували, його сплюснутий ніс не родова травма, а ознака породи, не було. За тими, зниклими документами, кота офіційно звали Кайзер, але він легко відгукувався на Кузю. І ми його купили.
До дому дісталися без пригод Кузя всю дорогу тихесенько сопів під сидінням у машині. Вже в підїзді, знаючи моє ставлення до членошкодства, дружина їдко запитала:
Ти впевнений, що він не кастрований?
Я напружився. Не тому, що погано ставлюся до секс-меншин, а тому, що кастрований кіт нагадує мені Квазімодо, жорстоко скаліченого людьми. Я розпластав Кузю на сходах і провів первинний урологічний огляд. У напівтемряві підїзду вкриті шерстю геніталії були невиразні, а все пухке черево було в збитих ковтунах. Я спробував викликати в собі почуття зоофіла й провів рукою по промежині. Кіт заревів, але, здавалося, господарство було на місці.
Того дня до нас на ревізію холодильника завітала донька. Побачивши Кузю, вона кинула наполовину обгризений торт і накинулася на звіра. Разом з мамою вони засунули його у ванну й відмили дитячим шампунем. Потім загорнули і, витерши (чомусь моїм рушником), вису
