Крилаті мрії у небесах…

Журавлики-кораблики пливуть у небесній синеві…

Сьогодні прокинувся з дивним відчуттям. Марійка лежала поруч, блаженно потягуючись. Вона задумалась, який сьогодні день, обернулась до вікна, шукаючи годинник. Погляд впав на біле весільне сукню, що висіла на дверцятах шафи. Занадто довге, щоб ховати всередину — від того й вивісили, щоб не зім’ялось. Відразу навалилися спогади, немов каміння на груди.

Коли приміряла сукню в магазині, здалося на хвилину, що все робить правильно. Бо Дмитра нема. А Олег поруч — живий, уважний, успішний і гарний. Нічого не змінити. За кілька годин вона одягне це вбрання та поїде до палацу урочистостей.

Марійку здригнуло від думки. Відвернулась від сукні — символу зради.

Вчора вона так і сказала матері. Бліда, змучена лікуванням, мати дивилася на неї запалими очима.

— Розумію, доню. Але Дмитра немає.

— Зник, але не загинув, — різко відповіла Марійка. — Може, у полоні, їх же обмінюють.

— Марійко, а яким він повернеться з полону? Ти новости дивишся? Навіть якщо тіло ціле, то душа… Навіщо тобі це? Тобі ж лише двадцять чотири. Життя починається. І зустрічались ви недовго.

— Мамо, я обіцяла його чекати. Вийшовши заміж, я зраджую його. А якщо він повернеться? Як йому в очі дивитись? — Марійка вже кричала, захлинаючись від сліз.

— Тихо, не кричи. Він теж обіцяв повернутися. Війна. Легко обіцяти, важко виконати. Невже б не подав знаку, якби був живий? — Мати обійняла доньку.

Марійка прихилилася до її плеча й почула, як тяжко та дихає. Немов у легенях шелестіла папір.

«Мама має рацію. Олег стільки зробив для нас. Влаштував маму до найкращої лікарні у Києві, дав грошей на лікування. Врятував її від смерті. Вона ще проходить хімію. Є надія. А якщо їй знову стане погано? Грошей немає, вся надія на Олега. Не можу ж відмовитись… Це ж мама, вона мріє про онуків… А я егоїстка…»

Марійка витерла сльози.

— Усе буде добре, мамо. Не хвилюйся.

Мати зітхнула, кМарійка подивилася у вікно, де на дереві співав соловейко, і зрозуміла, що життя, яке вони з Сашком будували разом, було тим єдиним, про що варто було мріяти.

Оцініть статтю
Джерело
Крилаті мрії у небесах…