Пройшло вже майже пів життя, а я все ніяк не можу забути свою першу дружину. Кохав я її більше за життя.
Познайомились ми випадково, коли нас відправили в одну фірму для проходження практики. Вона була зі звичайної родини. Не можу сказати, що в ній було щось незвичайне, ні… Вікторія була сама звичайна жінка, але вона вміла гарно себе піднести.
Ми одружились через рік, після закінчення університету. З дітьми не поспішали, хотіли стати на ноги. Після практики нам запропонували гарні посади, тому впускати такий шанс було б дурницею.
Так проходив за роком рік. Ми стали досить заможно жити, але мені почало бракувати дружини. Вона з кожним днем все більше приділяла уваги роботі, та все менше мені. Бувало таке, що ми могли тижнями не розмовляти. Якось я сказав дружині, що час вже завести дитину. Нам вже за тридцять, далі буде тільки складніше. На мою пропозицію було кинуте тверде “НІ”.
Не розумію чому ні.. Все ж, кар’єру дружина вже зробила, жити є де. Діти будуть доглянуті та одягнені… Кожного дня бажання мати дитину в мені росло. Кількість сварок через це тільки зростало. Вікторія була переконана у своєму рішенні. Весь час вона хотіла приділяти тільки роботі. Навіть мене в її списку вже не було…
В кінець кінців справа дійшла до розлучення. Після стількох років разом, наші цінності виявились геть різними. В ній не залишилось нічого з жінки, яку я полюбив.
Через два роки я знову одружився. Ще через рік народився син.
Якось ми родиною гуляли по парку. Я почув знайомий голос, почав шукати його очима. Наткнувся на компанію, яка сиділа на лавці, та пила сnиртHе. Пролунав жіночий сміх, я був впевнений, що це голос Вікторії. Підійшов ближче, привітався. Жінка мене впізнала. Мала запухле та п0бите лице. Була одягнена в костюм Діор, який я подарував на день народження. Тільки тепер він виглядав не краще старого мішка з під картоплі… Від колишньої Вікторії не було й сліду…Коли ми вже пройшли, я почув кинуті в спину дорікання “це ти винен, що я тепер так живу! Весь мій бізнес через тебе прогорів”.
Я навіть не озирнувся. Мені було не цікаво, яка в неї доля. Жінка сама обрала собі таку дорогу. Вибір в неї був великий, а я до кінця намагався бути потрібним.
