Чотири роки тому я розвелася зі своїм чоловіком. Доньці зараз 12. Так склалось, що ми з чоловіком не змогли утримати сім’ю, тому вирішили розійтись. Ліна, звісно ж, залишилася зі мною. До недавнього часу чоловік платив аліменти, при чому дуже хороші, що місяця відправляв дев’ять тисяч гривень, тому нам було достатньо з донькою за умови, що я також працювала.
Але нещодавно все змінилось. Він перестав виплачувати аліменти, тому в нього з часом назбирався чималий борг. Самі порахуйте: не виплачує вже 5 місяців, а так як виплачував він дев’ять тисяч щомісяця застошувавши просту математику, можна вияснити, що борг складав аж цілих сорок п’ять тисяч гривень!
Допоки чоловік не виплачував аліменти мене добряче виручали батьки. Хоча вони в мене вже пенсіонери, але завжди допомагали то закрутками та зимовими заготовками, то продовольством з городу, то часом якихось грошенят підкинуть, хоча я завжди була проти такого і потім ці гроші віддавала або якось віддячувала їм за таку допомогу.
Сама я працюю, хоча зарплата трішки менша, ніж аліменти, які виплачував колишній. Але зате на цьому місці роботи в мене прекрасний колектив, ми всі друзі.
Те, що він не платив аліменти це ще нічого, я би зрозуміла все, але він пообіцяв Ліні, що надішле всю суму, яку був винен, щоб його улюблена донечка змогла полетіти до Єгипту чи Туреччини.
І що ви думаєте? Нічого. Ні пояснень, ні грошей. Лише розчарована та ображена Ліна і схвильована за почуття донечки я.
Я не розумію, що сталося. Він завжди брав Ліну до себе, балував її та купував подарунки. Душі в ній не чаїв. Я би зрозуміла, якби він пояснив, що в нього якісь проблеми, чи складна ситуація з грошима. Але для чого обіцяти захоплюючу подорож доньці, яка з нетерпінням чекала літніх канікул, уявляла як буде проходити переліт, як буде виглядати море та країна, в яку ми б поїхали. Дуже багато дізнавалась про курорти Єгипту та Туреччини, куди летіти краще та які місця відвідати.
Після цього Ліна перестала брати слухавку, коли їй телефонував батько. Колишній ж знаєте що зробив? Побіг плакати мамусі, моїй колишній свекрусі. Ох, довго ж вона мені на вухах сиділа з довгою повчальною лекцією, про те як треба виховувати дитину, яка я погана мати і що я мала робити, щоб дитина в любому випадку поїхала на відпочинок.
Свекруха заявляла, що раз вона змогла підняти свого сина на ноги після розлучення не беручи аліментів від свого чоловіка, то я чим гірша? Тим більше треба було відкладати велику частину грошей, які надсилав мій чоловік, тоді б не було такої ситуації і Ліна би змогла поїхати хоча б в якусь відпустку. Каже мені, що можливо в нього проблеми на роботі? Чи якась важка ситуація в житті, а я тут його звинувачую, та налаштовую дитину.
На мої пояснення, що я б все зрозуміла, якби він пояснив мені це все та поговорив з Ліною, а не обіцяв «золоті гори», а потім нічого з цього не виконав, що так не робиться і звідси все непорозуміння, вона лиш кричала, що винна я і я мала передбачити таку можливість, що він не віддасть борг по аліментах.
Іншими словами з нею було неможливо говорити, адже навіть за час нашого з чоловіком шлюбу в неї завжди в усьому була винна я. Не в залежності від ситуації.
Все закінчилось тим, що колишня свекруха назвала мене безвідповідальною матір’ю, яка надіється на її бідного сина і ще й намовляю доньку проти батька. Чому я не здивувалась, що саме так все закінчилось? Та тому що завжди так було.
Можливо ви мені поясните, де я не права? Чи можливо справді треба було не розповідати доньці про відпустку, поки не отримала гроші? Але ж він сам обіцяв подорож Ліні по телефонній розмові. Що ви думаєте? Як би вчинили на моєму місці?
