Ще з того моменту як я була підлітком, постійна чула історії про те як комусь зраджують. То подруги розповідали, то у когось з родичів сталась така ситуація. Але я не звертала на це уваги і завжди думала, що мене омине ця участь.
Я була вже вагітна, коли дізналась, що у нашому з чоловіком житті присутня ще одна жінка. Ми знімали житло у місті, де у мене не було ні подруг, ні знайомих. Тому всю свою увагу я приділяла чоловіку. Потім я дізналась, що ця жінка з’явилась не нещодавно. Вона була присутня весь час нашого спільного життя. Не буду розповідати скільки сліз я пролила після того як дізналась про це.
Після цього я прийняла рішення, що все ж таки хочу зберегти сім’ю. Я думала, що у мене вийде пробачити чоловіка і забути про все це заради того щоб у дитини був батько. Але кожного дня я розуміла, що мені дуже важко і відчуваю себе нещасною почур з таким чоловіком.
Коли я вже була на сьомому місяці вагітності мені потрібно було поїхати на кілька днів до іншого міста. Там я пішла до лікаря, через погане самопочуття. Він прописав мені деякі ліки, а у мене з собою не було грошей. Тому я зателефонувала чоловіку і сказала, щоб він поклав мені на банківську карту десь 500 гривень на ліки. На що я почула дуже грубу відповідь, він сказав, щоб я попросила у своїх батьків, чого це він повинен давати мені гроші.
Я була шокована від такого відношення до вагітної дружини. Здавалося, що це не він мені зраджував, а я йому. Я дуже образилась на це. Я не розуміла чим я заслужила таке відношення, я нічого поганого йому не зробила. Я подумала, що може він мене більше не любить і я йому просто набридла. А чому ж тоді він не скажеть мені це, або не розлучиться? Але відповідь на своє питання я побачила вже коли приїхала додому. Квартира була майже пуста. Він зібрав всі свої речі, навіть декілька моїх речей забрав і поїхав до своїх батьків жити. З того моменту ми більше не бачили один одного. Я була змушена переїхати до своїх батьків у село. Чоловіка не турбувало як там дитина і як я себе почуваю, ми стали зовсім чужі.
Потім вже я дізналась, що коли вдома він мені клявся, що більше не спілкується з тією жінкою, він продовжував ходити до неї. Ну і якийсь момент вирішив поставити крапку у нашому шлюбі і пішов від мене.
Пройшов час і я вже народила доньку, мою маленьку принцесу. Коли він дізнався, почав часто телефонувати, вмовляв мене повернутись до нього. Він намагався відновити нашу родину. Але я для себе зрозуміла, що краще я буду одна з донькою, ніж з таким чоловіком. Раніше я навіть уявити життя без нього не могла, а зараз не розумію як можна було жити з людиною яка так до тебе ставиться і не поважає.
Складний час розлучення я вже пережила. Мені допомогали батьки, які дуже підтримували мене. Звісно спочатку я дуже сумувала, хотілось знати де він і з ким. А потім всі ці емоції і почуття зникли.
Прийшло усвідомлення того, що я гідна того, щоб мене поважали, любили та не ображали. Я більше ніколи не буду терпіти такого відношення до себе. Я вчусь любити і приймати саму себе і мені добре. А наш шлюб з чоловіком більше не відновиться. Я вирішила, що я не хочу бачити поруч з собою людину яка навіть не поважає мене і мою дитину. Можливо він щось зрозумів, і змінився, але вдруге перевіряти це я не буду. Якщо людина одного разу дозволила собі таке по відношенню до мене і моєї дитини, то він не заслуговує прощення.
