Коли я просила чоловіка народити ще третю дитину – він тікав від мене, як від чогось лихого.

Моя вагітність абсолютно відрізнялася від звичайної. В першу вагітність – я була звичайною жінкою, без будь-яких капризів чи забаганок. А от з другою – все кардинально інакше.

Вже з першого дня вагітності у мене змінювався настрій із швидкістю світла. Перших три місяці я постійно була ситою і нічого майже не їла. Потім мене почали нервувати запахи. Я їх просто не переносила. Мені все було не так. Мій чоловік через це не міг їсти, не міг купатися, не міг користуватися парфумами. Єдиний шампунь і гель для душу, яким ми в цей час користувалися – це було рідке домашнє мило.

Їсти він намагався у своєї мами чи в кафе, а додому мав прийти без запаху їжі. Ох і тяжко йому було весь цей час.

З третього по шостий місяць, все змінилося. Я почала їсти просто все, що бачила. Солодке з соленим та з м’ясом чи рибою, мій чоловік від цього лише кривився. А мені було так смачно. Я поправилася дуже сильно за цей період. Живіт виглядав таким величезним, наче в мені двійня і от-от на днях я народжу їх.

Справжній дурдом був після шостого місяця. Я то хотіла чогось екзотичного, то чогось шкідливого. Навіть серед ночі чи не в сезон. А мій бідолашний чоловік мав це все виконувати.

Одного разу серед ночі я захотіла полуниці, хоча була зима. Потім я вимагала в чоловіка шашлик, але не простий, а вкрадений. Він просив, що посмажить сам найсмачніші шашлики, але я вперто хотіла, щоб він їх поцупив для мене і нашої дитини.

Останньою краплею було те, що я хотіла їсти ківі. Цілими корзинками. От тільки, знову ж таки, мій бідолашний чоловік був змушений голити пушок з цих ківі. Тією бритвою, якою бриє бороду собі. Я просто марила тим, щоб з’їсти ківі з шкіркою, але ця шкірка мала бути гладенькою.

І весь цей час постійно на все ображалася. І плакала. Я могла образитися на те, що чоловік голосно дихає коли спить і потім цілий день через це плакати.

Він намагався мене заспокоювати і підтримувати. І нарешті у мене почалися перейми. Я народила здорову і красиву дівчинку. Вона була з дитинства такою ж вредною і капризною, як і під час вагітності. Ми з нею намучалися так, що не те слово. І в дитинстві, і в школі і потім. Зараз вона підліток і так крутить голову нещасним хлопцям, що ви й уявити собі не можете.

А мій чоловік лише єхидно посміхається і очікує на зустріч із своїм зятем майбутнім, щоб поспівчувати йому з такою дружиною, яка рано чи пізно також буде вагітною. От тоді комусь також буде весело.

Коли я просила чоловіка народити ще третю дитину – він тікав від мене, як від чогось лихого. А як у вас проходили вагітності?

Оцініть статтю
Джерело
Коли я просила чоловіка народити ще третю дитину – він тікав від мене, як від чогось лихого.