Кoли Вipa пoвеpталаcя дoдoмy, Ha нeї Hanaли двoє хл0пцiв тa 3 ґвaлTyвaли. A згoдoм дiвчинa дiзнaлaся, щo вaгiтнa

Мої пологи тривали майже добу і протікали дуже важко. Дитинка йшла ніжками вперед. Коли синочок врешті решт з’явився на світ, нас перевели у відділення патології. Він був підключений до апарату, я лежала в іншій палаті і приходила до нього тільки на час годування, і все не могла дочекатися того часу, коли після чергового огляду лікар нарешті повідомить, що у нас все гаразд і можна готуватися до виписки.

 

Зі мною в палаті лежала дев’ятнадцятирічна дівчина, яка теж нещодавно народила. Коли ми знайомилися, вона розповіла мені свою історію, яка збeHтeжила і ш0кувала мене.
Якось Віра, так звали мою сусідку по палаті, поверталася додому з університету. Пари закінчилися пізно, на вулиці вже сутеніло, і дівчина помітила двох хлопців, які йшли за нею вже не перший квартал. Вона пришвидшила крок, намагалася тікати, але покидьки наздогнали її біля парку, заволочили в посадку, п0били і ж0pcт0ко зґвaлтyвали. До того дівчина була не3айманою.

Після цього Віра довго лежала в лікарні на лікуванні і саме там через деякий час після жахливого випадку дізналася, що завагітніла. Дізнавшись про це, вона не уявляла, як жити далі, а по поверненню додому набрала повну ванну води, написала прощальну записку і порізала вени, але її вчасно знайшла матір і дівчину врятували.

Три дні тому у дівчини почалися перейми, вона викликала швидку, незабаром наробила дівчинку. Пологи пройшли легко, але немовля народилося слабким і так вони опинилися у відділенні патології. Віра хотіла піти, як тільки набралася сил після пологів, але їй не дозволили лікарі. Щоправда, доньку вона все одно відмовилася годувати, навіть не приходила до неї.

 

Я намагалася переконати молоду маму не відмовлятися від дитини, хоча розуміла, що навіть не уявляю, як вона почувається зараз, які емоції у неї викликає дитина, батько якої скоїв такий жахливий вчинок щодо дівчини. Віра навіть не хотіла слухати мене, вона більшість часу просто лежала в палаті і дивилася в стелю, ходила тільки на огляд, коли її кликали лікарі. І коли в черговий раз вона вийшла з палати, я була впевнена, що дівчина пішла до лікаря, але після того вона так і не повернулася.

Щоразу, коли я приходила в дитячу палату годувати свого синочка, моє серце стискалося від жалю до маленької Діанки (так я назвала про себе покинуту дівчинку), я розуміла, що коли вона одужає, її переведуть в дім дитини, де ніхто не співатиме колискових, пригорнувши до грудей, не колисатиме, коли почнуться кольки. А далі чекатиме сиротинець… Мені було страшно за новонароджену красуню, яка ні в чому не винна.

Коли я в черговий раз погодувала синочка і вийшла з палати, то почула з розмови медсестер, що завтра Діанку випишуть і переведуть в ясла дому дитини. У мене аж кров похолола від цієї звістки. Я подзвонила чоловікові, розказала все і повідомила, що хочу забрати дівчинку. Він був шок0ваний, моя мама теж не могла зрозуміти мого рішення, але всі прийняли це, як належне, а слова чоловіка взагалі здивували і збентежили мене: «Я буду тільки радий, тепер у мене з’явиться не тільки чудовий синочок, а і люба донечка».

Ми зібрали всі необхідні документи і з пологового мене виписували вже з двома дітками на руках. Ми ніколи не бачили різниці між дітьми, доня стала для нас такою ж рідною, як і наш син. Вона гарно вчилася, зростала такою гарною і усміхненою! Закінчила медичний університет і минулого року вийшла заміж за свого одногрупника. А цього тижня у мене народилася онучка!

Я ніколи більше не чула про Діанину біологічну матір і не знаю, як складалося її життя надалі, але я дякую їй і Богові за мою прекрасну донечку.

Оцініть статтю
Джерело
Кoли Вipa пoвеpталаcя дoдoмy, Ha нeї Hanaли двoє хл0пцiв тa 3 ґвaлTyвaли. A згoдoм дiвчинa дiзнaлaся, щo вaгiтнa