З Олегом я познайомилась десь на другому курсі університету. Це було кохання з першого погляду, наші відносини стрімко розвивались. І вже через кілька місяців він зробив мені пропозицію руки та серця. Я погодилась. Ми одружені вже більше п’ятнадцяти років. І всього років п’ять тому вирішили, що хочемо дитину. Декілька років поїздок у різні лікарні до різних фахівців і жодних результатів. Ми повністю перевірили і здоров’я чоловіка та моє, з цим проблем немає, але завагітніти не виходило.
Ми вже звиклися з цією думкою і вирішили взяти дитину з дитячого будинку. Вже більше року у нас є син, Вадим, йому вже 4 роки, ми виховуємо його як свою власну дитину. І десь місяць тому я стала систематично погано себе почувати, і згодом пішла з цією проблемою до лікаря. І лікар мені повідомив, що я вагітна. Відразу ж я зателефонувала чоловіку, щоб повідомити йому цю радісну для нас обох новину.
Потім, десь перед нашею з чоловіком річницею, я знов почала почувати себе погано, тому пішла до свого лікаря у жіночу консультацію. Після огляду лікаря я вийшла з кабінету і зустріла дівчину, теж вагітну, ми з нею разговорились і вона розповіла, що чекає не одну дитину, а двійню. Після цієї розмови, я замислилась, а чи не може в мене народитись двійня?
Через це я навіть стала нервувати, тому що в 37 років буде важко впоратись відразу з трьома маленькими дітьми. Я вирішила запитати у своїх батьків чи не пам’ятають вони у нашій родині когось з двійнею або близнюками. Моя мама заспокоїла мене своєю відповіддю. У нашій родині таких випадків не було. Потім вже я ще запила у свого чоловіка, про всяк випадок, він теж відповів, що нічого такого у його родині не було.
Пройшло декілька днів і пішла на планове обстеження. Все одно я була зхвильована, і чекала коли ж лікари мені хоч щось скажуть. Мені сказали пройти до палати, після чого вони прийдуть і все розкажуть. Час очікування дуже довго тягнувся.
І ось, тільки но відчинились двері, і через декілька секунд я чую від лікаря привітання з двійнею.
Звісно я була шокована. І перші кілька хвилин не могла сказати ні слова. Я не розуміла свою реакцію, тому що з одного боку, у мене будуть відразу дві дитинки, як я і хотіла,навіть краще. А з іншого боку, виховувати трьох дітей у 37 років буде дуже важко. Але я все ж таки сподіваюсь, що ми з чоловіком впораємось, принаймні прикладемо всі зусилля для цього.
