Коли Зоряна дізналася, що чекає на дитину, її родина була приголомшена. Їм не подобалася думка, що вона зустрічається з кимось, хто, на їхню думку, не затримається в її житті надовго.
Зоряна звичайна дівчина зі Львова, з доброї, простої родини. Вона росла з мамою та вітчимом, який із теплотою та справжнім батьківським піклуванням ставився до неї. Батьки підтримували Зоряну у всьому, і вона завжди знала: її люблять безмежно, і вона може розраховувати на них у будь-яку мить. Після школи Зоряна склала ЗНО, але вступити до університету було непросто через слабке знання англійської мови.
Вона вирішила, що приватні уроки з викладачем допоможуть їй швидше опанувати мову, й стала шукати кандидата. Вибрала Бісмарка хлопця з Гани, який приїхав до України навчатися і чудово володів англійською. Уже кілька років Бісмарк давав приватні заняття. Спочатку, здавалося, що у Зоряни нічого не виходить, але з часом її ставлення змінилося. Вона відчула до Бісмарка справжню симпатію. Їхні стосунки зміцнювалися день у день, й одного разу обидвоє зрозуміли не можуть далі бути порізно.
Дізнавшись про вагітність, сімя Зоряни впала у відчай. Рідні малювали в уяві похмурі картини: самотня дочка з дитиною, яка виділятиметься серед інших у дворі, осуд з боку сусідів, нерозуміння і сором. Не вірили, що хлопець залишиться з нею надовго.
Після отримання диплому Бісмарк справді повернувся додому, але щодня телефонував Зоряні, розмовляв з нею по відеозвязку. Вони обоє чекали народження дитини, наче відлік нового життя. Коли Зоряна народила доньку, рідні остаточно відвернулися від неї й цим змусили прийняти складне рішення: вирушити за коханим у далеку Гану.
Однак життя в Африці обернулося випробуванням: український організм не міг пристосуватися до тамтешнього клімату і їжі, малятко часто хворіло, залишатися було неможливо. Зоряна і Бісмарк разом із донькою повернулися у Львів. Через певний час у них зявилася друга дитина знову дівчинка. Втім, родичі так і не пробачили Зоряні вибір. Зоряна не хотіла зректися коханого заради примирення з сімєю і приймала усі випробування заради своєї любові.
Зараз вони обоє мріють переїхати до Канади там, сподіваються, доля подарує їм більше розуміння і тепла, ніж могли дати рідні на рідній землі. Згорьованими очима Зоряна дивиться крізь дощове львівське вікно, стискаючи маленьку долоньку своєї донечки, і шепоче: «Головне, що ми разом. Ми виборемо своє щастя, де б воно нас не чекало.»
