Ой, слухай, що сталося… Як тільки Катіна зведена мати дізналася, що ми збираємося купувати квартиру, вона одразу ж покликала сина на розмову. А те, що сталося далі, мене просто приголомшило.
Ми з чоловіком довго копили на своє житло. Я працювала в міжнародній компанії і заробляла вдвічі більше за нього, але в нас був спільний бюджет і спільні цілі. Мрія про свою квартиру нас єднала, і здавалося, що ніщо не може цьому завадити. Поки це не почула його родина.
У мого чоловіка було чотири сестри. У їхній сімї він був не просто братом, а опорою, підтримкою і розвязувачем усіх проблем. З молодості він допомагав кожній то оплачував навчання, то купував телефон, то просто «позичав до зарплати», але гроші ніколи не поверталися. Я все це бачила, мовчала і терпіла. Розуміла родина, треба допомагати. Іноді й сама надсилала гроші своїм батькам. Але саме через цю «допомогу» наш шлях до власної квартири затягнувся майже на три роки.
Нарешті, коли потрібна сума була зібрана, ми почали шукати житло. Більше за все цим займалася я чоловік був перевантажений роботою, приходив додому пізно. Я навіть раділа, що можу все організувати, вибрати найкращий варіант, бо дійсно старалася для нас обох.
Одного разу його мати запросила нас на свято молодша дочка закінчила школу. Ми приїхали, пообідали, і раптом свекруха почала розмову:
«Мабуть, мій синок скоро переїде у свою квартиру Набридне бігати до нас у гості», сказала вона з усмішкою.
Тоді мій чоловік з гордістю повідомив, що ми вже шукаємо житло і що саме я цим займаюся.
Ти б бачила, як у мить змінився вираз її обличчя. Від усмішки не залишилося й сліду. Вона важким поглядом мене оцінила і льодяним тоном промовила:
«Звісно, це добре Але тобі, сину, варто було порадитися зі мною. Я життя прожила, краще знаю. Невже ти своїй дружині таку важливу справу доручив?»
Старша сестра її підкріпила:
«Так, так. Твоя дружина егоїстка. Тільки про себе думає. Жодного
