Коли моя донька народила сьому дитину, я зрозуміла, що це вже межа моєї терплячості!

Останні 20 років я мешкала разом із донькою та зятем, але, чесно кажучи, вже не маю сил це терпіти.
Мені 65 років, я бабуся 7 внуків. Хтось подумає щастить мені, ще й добре життя! Може, я сама колись так сказала б, але то якби не треба було цю всю банду доглядати, слухати їхній галас щодня. Складається враження, що моя донечка Марічка взагалі не уявляє, скільки у неї дітей…
Коли народилася шоста внучка, я вже не витримала й покликала Марічку на серйозну розмову. Чесно, не гадала, що доведеться з власною 35-річною донькою говорити про контрацепцію! А коли вони з чоловіком влаштували у сім’ї сімого малюка, мене аж закрутила голова. У нашому домі всього пять кімнат, а нас там живе вже девятеро.
Марічці, звісно, пощастило ми з чоловіком усе життя спину гнули, збудували просторий будинок і землю купили. Тепер наш зять Ігор працює на тій землі і називає себе фермером, а Марічка йому у всьому помагає, а я цілими днями на кухні треба ж годувати цілу «школу». Діти ростуть, обідів треба дві тарілки, сніданки тільки свіжі, вчорашнє їсти ніхто не хоче.
Коли зявилася шоста внучка, я вже сподівалась, що донька мене зрозуміє й дасть хоч трохи відпочити від дитячого крику та вічної біганини з пелюшками, але ж ні знову все пішло не так.
Щоразу телефонувала братові Петру, він у Тернополі лишився сам, бо його донька виїхала за кордон у Прагу. І якось увечері він подзвонив, мовляв, приходь у гості здоровя щось не те. Звісно, я переживала за нього, але, правду кажучи, зраділа, що зможу вирватися зі свого «конвеєра».
Тепер мій брат уже майже здоровий, а я не впевнена, що хочу повертатися додому після цих «канікул», під дитячий оркестр плачу й галасу. У Петра тихо я заново згадала, як люблю читати книжки, слухати музику, дивитись телевізор. Нарешті стала відчувати себе пенсіонеркою, а не цілодобовою нянею з корпоративу «Діти Unlimited». Сиджу і думаю: як мені розповісти про це родині?
Тепер Марічка щоденно дзвонить і каже: «Мамо, повертайся, я не справляюсь!» А я зітхаю і що ж мені робити?..