Я вирісла не у бідній родині, але придбати мені житло батьки не мали змоги. Три роки тому померла моя тітка, у якої ніколи не було своєї родини та дітей. І згодом виявилось, що вона все своє майно залишила у спадок мені. Ні я ні мої батьки не очікували такого подарунку долі, але у момент я перестала бути сільською дівкою, а відразу стала міською дівчиною з трикімнатною квартирою у центрі міста.
Приблизно через рік я зустріла свого коханого. Згодом ми з ним почали жити разом, я запропонувала переїхати до мене. А вже через декілька місяців ми вирішили одружитись. Все було добре до того моменту, поки мій Антон не познайомив мене зі своєю мамою.
Вже при першій зустрічі зі свекрухою я зрозуміла, що вона не зможе надати нам можливість жити спокійно, і буде приносити проблеми. Звісно ж перший час вона намагалась поводити себе чемно, але були “дзвіночки” по яких я зрозуміла, що щось неладне. Вона часто приходила нас провідувати, і майже кожного разу жалілася, що у неї не вистачає грошей. Вона була самотньою жінкою, тільки донька у неї була, молодша за Антона. Дівчина ще в університеті навчалась.
Коли ми повідомили про весілля, свекруха відразу повідомила, що грошей на це вона нам не дасть, бо в неї і так не вистачає. Нехай мої батьки цим займаються. Хоча її подарунок на весіллі нас здивував. Вона в конверті принесла нам 10 тисяч гривень. Для людини яка працює на мінімальну заробітну плату, це дуже велика сума. Але ми з чоловіком подумали, що це вона так вибачається, що не змогла допомогти нам з весіллям, та і квартирою я нас забезпечила.
На медовий місяць ми з Антоном вирішили полетіти у теплу країну, щоб відпочити. А коли про це дізналась свекруха, то це був такий грандіозний скандал. Вона тільки і кричала, щоб ми повернули їй гроші, які вона подарувала. Вона вирішила так, тому що знає, що житло у нас є і навіть кошти щоб полетіти відпочивати, і почала знову жалітися, що вона живе на “мінімалку” та ще й оплачує навчання доньки в університеті.
Ми обидва були у щоці. Щоб на весілля свого сина подарувати 10 тисяч, при тому що це зараз не гроші навіть, а потім ще вимагати їх повернути. Антон відразу сказав матері, що ми повертати нічого не будемо, у нього тепер є дружина, тому вони разом без неї будуть вирішувати куди витрачати гроші, і що мама могла б у такому разі нічого не дарувати.
Після цього ми зі спокійною душею полетіли на відпочинок. Добре провели там час, це була незабутня подорож. Але коли ми приїхали, то у нас просто не вийшло відчинити двері до квартири. Свекруха змінила замки поки нас не було, та ще й заселилась туди разом зі своєю дочкою. Я була ошелешена та дуже зла на неї. Як же можна у квартиру чужої людини поселитись без відома власника?
Ми терміново викликали мастера, який швидко зняв двері і ми спокійно увійшли до квартири. Чоловік поговорив зі своєю сестрою і та спокійно зібрала свої речі і поїхала додому. І відразу ж з магазину прибігла розлючена свекруха, яка ще вередувала. Вона кричала, що все моє майно тепер є власністю і мого чоловіка, а все що є його власністю — їй теж належить, тому вона має повне право жити у мене в квартирі. Такого нахабства я ще в житті не зустрічала. Звісно я у дуже грубій формі відповіла, що вона тут ніхто, і ця квартира — це тільки моя власність, і ніколи ноги свекрухи не буде більше у моєму домі. Звісно чоловік став на мою сторону, і згодом ми кинули в неї ці 10 тисяч, які вона не могла нам пробачити і сказали, що більше не хочемо її бачити навіть поряд з домом. З цієї ситуації пройшло вже майже чотири роки, а вона навіть жодного разу не намагалась вибачитись.
