Коли чоловік повернувся від матері й запропонував тест на батьківство для нашої двовічної доньки: «Не для мене, для мами»
Шість місяців перед нашим весіллям вона невпинно твердила синові: «Не одружуйся на ній, вона тобі не підходить!» розповідає Маряна, тридцятирічна жінка, голос її тремтить від гніву. «Надто гарна, буде зраджувати!» Ми сміялися, жартували, що Тарасу варто було б вибрати крокодила, аби врятуватись від підступів. Але тепер сміятися вже не хочеться. Зовсім.
Маряна не вважає себе приголомшливою красунею. Звичайна дівчина з київської околиці, доглянута, як і багато інших. Стройна, з акуратною зачіскою, одягнена просто, вона завжди була вимогливою до кохання й поважала себе. Чому свекруха, Надія, вирішила, що Маряна легковажна й невірна, залишається таємницею. Але ця жінка перетворила життя невістки на пекло.
Вони одружені вже чотири роки, мають доньку. Маряна у декреті, її дні складаються з приготування їжі, прибирання та зміни пелюшок. Єдині, кого вона бачить, це такі ж матусі в парку. Але Надія не відступає. Вона підозрює Маряну в зраді й стежить за нею, як дешевий детектив із серіалу.
«Вона завжди мене контролювала!» зітхає Маряна, очі блищать від сліз. «Дзвонила перевірити, приходила без попередження, намагалася стежити за кожним кроком. Спочатку я сміялася. Розповідала Тарасові, ми жартували. Але це виснажує! Я кілька разів вибухала, ми сварилися. Вона затихала на час а потім починала знову.»
Перший скандал стався через кілька місяців після весілля. Надія несподівано прийшла в офіс Маряни. Жодного дзвінка, жодної причини. Просто для перевірки: «Чи справді вона тут працює? Чи бреше чоловікові, щоб тікати до коханців?»
«Я навіть не знаю, як їй вдалося потрапити всередину!» обурюється Маряна. «У нас є охорона, відвідувачі повинні реєструватися. Я ледь не знепритомніла, коли секретарка привела її: «До вас прийшли». Я питаю: «Надіє Михайлівно, що ви тут робите?» А вона у відповідь: «Хотіла побачити, де ти працюєш». І почала оглядати кімнату! Наш офіс відкритий, усі сидять за моніторами. Навіть не уявляю, що було б, якби в мене був окремий кабінет»
Секретарка, Оксана, пізніше розповіла Маряні, що та дивна жінка засипала її питаннями. «З якого часу вона працює? Чи приходить вчасно? З ким спілкується? Чи має тут когось? Я сказала, що ви одружені!» додала Оксана, збентежена. Маряна була в лютості. Повернувшись додому, вона вибухнула перед Тарасом: «Твоя мати переступила межу! Поговори з нею, це вже зовсім не те! Вона мало що не заглянула під стіл у пошуках коханця. Хоча хто знає»
Тарас, здавалося, провів серйозну розмову з матірю. Настало затишшя. Надія дзвонила ввечері, питала про здоровя, присилала пироги. Маряна сподівалася, що буря минула. Напрасна надія.
Наступний інцидент стався під час її вагітності. Відпочиваючи вдома, вона спала, вимкнувши телефон, коли раптом пролунав галас: удари в двері й безперервний дзвінок. «Я схопилася, думаючи, що пожежа!» згадує вона. «Глянула у вічок Надія! З перекривленим обличчям, била в двері й дзвонила, як божевільна. Мені стало страшно відчиняти. Я подзвонила Тарасові: «Приходь швидше, я не розумію, що відбувається!» Він приїхав за двадцять хвилин. А все це час вона чекала біля дверей»
Вони накричали на Надію. Маряна погрожувала викликати поліцію чи психіатричну лікарню, якщо це повториться. «Тримай її подалі від мене!» вимагала вона. Затишшя повернулося але ненадовго.
Маряна народила доньку, але свекруха навіть не захотіла її побачити. Причина? У родині Тараса народжуються лише хлопчики. Дівчинка, на думку Надії, була доказом зради. «Я навіть не слухала ці нісенітниці,» каже Маряна. «Я з нею більше не спілкуюся. Тарас відвідує її раз на місяць, без нас. І на краще. Я б ніколи не довірила їй свою дитину.»
Найгірше сталося пізніше. Одного вечора Тарас повернувся від матері, похмурий, і запропонував тест на батьківство. «Не для мене, Маряно, за
