ТЕРПІЛОПОЛЮБИЛОСЬ
Оленка вискочила на сходи літака і, аж в голос, вигукнула:
Євгене! Я завжди буду тебе кохати! Повернусь, побачиш!
Потім вона повернулася на своє місце, сіла й плакала, як кришталь. Поруч сидів її чоловік Борис Коваль. Він мовчки дивився у ілюмінатор, і лише Бог знає, про що він думав у той момент. Та ніколи Борис не докоряв Оленці ні за що, ні словом. На його колінах сиділа їхня дочкамалішка, двохрічна Майра. Дитина не могла зрозуміти, чому мама плаче, а тато її не втішає.
Літак набрав курс до Торонто. У салоні сиділи численні родичі Оленки й Бориса, які кудись летіли на нову землю, обіцянощасливу. Назавжди
У Києві Оленка мала кохання на імя Євген. Хлопці одночасно вчилися в університеті. Оленка була впевнена, що Євген стане її чоловіком інакше бути не могло. Їхня любов з кожним днем ставала міцнішою і гарячішою.
Аж раптом все змінилося. Мати Оленки оголосила про їхній переїзд до Канади.
Ми тобі підбираємо гідного зятька з нашого кола, сказала мати.
Оленка лише посміхнулася новині, а вже незабаром прийшли свати з пропозицією. Побачивши Бориса, Оленка, ніби спритна лисичка, втекла зі своєї кімнати. Пропонований зять не припав до смаку. Проте родичі вже все вирішили без Оленки. «Буде весілля! Чудова пара!» вголос говорили.
Мати, розуміючи стан доньки, почала убеждати:
Олечко, нам треба їхати! А потім ти будеш робити своє життя з ким захочеш. Поглянь на Бориса спокійний, розумний, такий собі «хлопець зі свічкою». Ти йому дуже сподобалася. Тримайсь, і полюбиш.
Оленка розказала про все Євгену.
Євген лише зивнув плечима:
Оленко, ти ж не можеш йти проти родини. Я теж. Певно, не підходжу. Прийми це.
Оленка вважала Євгена слабаком. «То він зрадив мене, нічого не роблячи!» думала вона. У відчаї вона вийшла заміж за Бориса.
Пізніше були й сльози, і розставання, і биття посуду. Та Борис жалів свою дружину, прощаючи все. Він розумів, що кохання Оленки до Євгена не розтопчеш треба завойовувати серце.
Коли народилася Майра, Оленка з головою занурилася в материнство. Це стало її тимчасовим порятунком, хоча вона все ще кохала Євгена.
Нарешті родичі підготували всі документи для переїзду в іншу країну. Весь багаж був завантажений. Євген інкогніто приїхав в аеропорт проводувати Оленку. Оленка вже сиділа у літаку, коли вдалині помітила Євгена, що махає їй квітами. Не замислюючись, вона вискочила на сходи. Євген кинуў їй великий букет ромашок, та квіти розлетілися, розсипалися по траві.
Літак набрав швидкість, а ромашки розвіяло вітром по злітній смузі.
Торонто, Онтаріо. Нове місце проживання. Нове життя. Багато труднощів на шляху до щастя. Пройде чимало років, перш ніж Оленка й Борис зможуть спокійно видихнути. Довелося вивчати англійську, звичаї нової країни, звикати до холодного клімату, знайти роботу.
Деякі діди й бабусі з часом підуть у вічність. Оленка ще народить двох донечок Віру та Зоряну. Борис завжди буде поруч, мов охоронецьангел, піклуючись про сімю, не відлучаючись ні на хвилину. Усі домашні турботи він бере на себе.
Борис обїде з Оленкою всю Європу.
У день срібного ювілею Оленка, у присутності дітей і онуків, зізнається у щирій любові до чоловіка. А Борис відповість, що досі не вірить у своє безмежне щастя.
Мати Оленки була права. Терпілосьполюбилось
Коли до Оленки прилетить її краща подруга з Києва і запитає: «Ти ж Євгена не забула?», Оленка здивовано спитає:
Євген? Нагадай, хто це?
