Ось адаптована історія:
У село приїхала нова родина. Якраз добудували нову школу. Старий директор пішов на пенсію, а новим став Тарас Іванович із дружиною вчителькою математики та донькою Олесею, їй було пʼятнадцять.
Олеся зовсім не була схожа на місцевих дівчат, тож усі хлопці на неї звертали увагу, а сільські дівчата заздрили. Приїжджа дівчина завжди ходила охайна, з туго заплетеною косою, взуття чисте навіть восени, коли дороги розмокали, вона встигала вимити черевики в калюжі, перш ніж зайти до школи.
Олесі більше нічого робити, у воді вештається, сміялися над нею місцеві, але потім теж почали мити взуття. Бо бачили хлопцям подобається акуратність.
У селі жив Микола, йому вже шістнадцять. Високий, плечистий, працьовитий. Закінчив лише вісім класів, працював із чоловіками: косив, складав стоги. А які ж стоги в н такі міцні, що навіть баби дивувалися, аж руками розводили.
