Кілька місяців тому я почала вести сторінку у соцмережах. Не через те, що хочу слави чи жадаю уваги. Просто це мені до душі. Подобається знімати рецепти, ділитися моментами повсякденного життя з моєю донечкою, показувати затишні миті нашого дому. Все дуже просто не постановочне, не професійно. Звичайні відео з кухні чи вітальні, поки займаюся домашніми справами.
Вже від самого початку чоловік став почуватися невпевнено. Спершу жартував чи обмовлявся навіщо я це роблю, хто мене буде дивитись, для чого взагалі викладати відео. Я пояснювала, що мені це просто для душі, аби відволіктись. Але він бачив у цьому щось інше.
Якось він прямо сказав, що я роблю це, аби привертати увагу інших чоловіків, щоб мене хтось помічав чи захоплювався мною. Я не могла зрозуміти, звідки такі думки. Адже в моїх відео їжа, ланчбокс доньки, рецепт, який у мене вийшов. Я не ходжу у відвертих речах, не танцюю, не демонструю тіло.
Абсурд в тому, що у мене всього 99 підписників. Девяносто девять! І половина з них це рідня: двоюрідні брати, тітки, шкільні друзі. Я навіть показала чоловікові мій профіль, коментарі до відео. Проте він наполягав важливе не кількість підписників, а мої наміри. Що я «чогось шукаю».
Ми почали сваритися. Щоразу, коли я брала телефон, щоб щось зняти, помічала на собі його косий погляд. Якщо викладала відео, він питав, хто його переглянув. Якщо хтось ставив смайлик він вже вбачав флірт. Якось попросив показати особисті повідомлення, хоча їх у мене не було. Сказав, що це неповага до нього як чоловіка.
Дійшло до того, що я вже не могла спокійно знімати. Двічі думала, перш ніж щось опублікувати, почувалася під пильним наглядом. Те, що починалось як хобі, стало джерелом напруги. Чоловік говорив, що я змінююсь, що хочу «виставлятися напоказ». А я просто відчувала, що вже нічого не можу робити, щоб це не тлумачили не так.
Навіть зараз я публікую значно рідше. Не через брак бажання, а бо кожен допис як новий привід до суперечки.
Що мені робити?
