Ми самі вирішуємо яким у нас буде життя. І все залежить він нас самих. Всі події пов’язані з нашими думками, прийнятими рішеннями і наших дій. Те, що ми робимо сьогодні. Те, що ми вкладаємо в наше майбутнє. Ми самі собі погіршуємо і ускладнюємо життя. Наприклад, коли фантазуємо собі щось або додумаємо як має бути, а як все виходить інакше, то засмучуємося…
— Тут можна стати в чергу на жертвоприношення?
— Звісно, це тут. Ставайте ззаду мене, будете 853.
— Ого, коли ж черга до мене дійде?
— Не переживайте, тут все швидко, довго чекати не будете. А ви заради чого жертву приносите?
— Заради кохання… А ви?
— Дітей… Вони моє все.
— А яка ваша жертва?
— Моє особисте життя. Могла вийти заміж за хорошого чоловіка, але не хотіла до дітей в будинок вітчима приводити, тому відмовила йому. Потім роботу кинула, бо їздити було далеко, тому влаштувалася у дитячий садок. Все роблю для дітей, а для себе нічого.
— Оооо, я вас розумію. Але хочу пожертвувати стосунками. У мого чоловіка вже давно появилась інша жінка, та й у мене, ніби інший чоловік. Я хочу щоб чоловік сам від мене пішов, але він не хоче йти до іншої. Бо дуже звик до мене, тому весь час плаче, а я його жалію і ніяк не можемо розійтися, хоч вдвох страждаємо.
В той момент відчиняються двері і 852 в черзі жіночку кличуть всередину.
— Все, бувай, я пішла, страшно трохи, бо як жертву не приймуть…
853 очікує з маленьким острахом. Незабаром виходить з-за дверей 852.
— Ну як? Все добре? Жертву взяли?
— Тут випробувальний термін є. Тому ні, дали час ще раз все обдумати.
— А чому?
— Дорога моя, вони мене питали, чи добре я подумала і чи це остаточне рішення. Я їм верзу, що так-так, що це все заради дітей, що вони за це будуть пам’ятати і любити свою маму. Проте вислухавши мене, сказали присісти і подивитися на екран. Там йшло дивне кіно про моє життя. Спочатку діти стали дорослими і дочка переїхала і жила дуже далеко, а з сином я рідко спілкувалась, бо в нього невістка там не дуже хоче… А я його і починаю допитуватися, чого так і за що він так зі мною. А він тільки мовляє, що я не лізла в його життя і відчепилася. Я ж сиджу і думаю, стільки всього я заради них зробила, а вони не цінять, от і все… Дурно старалася.
З-за дверей кабінету мовили, щоб проходила 853.
— Що ж це?
— Сідайте просто, нічого не бійтеся. Що хочете принести в жертву?
— Свої стосунки…
— Добре, показуйте.
— Ось, вони невеликі, але гарні. Незношені і мелодійні, ми всього шість місяців тому познайомилися.
— Чому ви їх жертвуєте?
— Заради сім’ї.
— Вашої?
— Так, у мене є чоловік. Проте у нього є коханка, тому бреше весь час і таке всяке. Важко так.
— А ви що?
— Ну, як що… Познайомилася з іншим чоловіком.
— І хочете ці нові стосунки в жертву?
— Так, заради сім’ї.
— Вашої?
— Моєї.
— Але ж у вашого чоловіка коханка і у вас уже з’явився інший чоловік.
— Але ми все одно маємо стосунки підтверджені законом, тому сім’я.
— Тоді ви не проти таких стосунків?
— Та як не проти! Звісно проти, весь час через це все плачу.
— Але не ви не хочете обміняти ці відносини на нові
— Ні, мої нові відносини просто для задоволення.
— Ну, добре. Тоді давайте сюди ваші відносини.
— Стривайте. А мені казали, що у вас тут кіно є про майбутнє
— Не тільки про майбутнє, тут різне є. Кому яке. Ми вам теперішнє покажемо. Дивіться.
— Це що я Справді я Та я ж доглядаю за собою, чому моє лице таке
— Це вам так здається, що доглядаєте. Насправді, це ваша душа та на зовнішності проектується.
— Отак? Сумний погляд, опущені плечі, сонні і тьмяні очі.
— Це нормальний вигляд для людей, у яких душа заливається смутком.
— А хто цей хлопчик?
— Це ваш чоловік.
— Мій чоловік. Він же дорослий!
— Але душа у нього дитяча. Тому й притискається до вас, як до мами.
— Справді, він такий і в житті, весь час тулиться до мене.
— Часом не ви до нього, а він до вас?
— Саме так. З дитинства я завжди знала, що жінка має бути сильнішою, мудрішою. Вона повинна все встигати робити і чоловікові допомагати.
— Так і є. Коли сильна мати, то хлопчик маленький за її спідницею ховається і слухається її у всьому.
— Ого, схоже на те. Але я його дружина, а не мама. Так він побіжить до коханки, але все одно потім повернеться і я люблю його…
— Звичайно. Так і є. Хлопець позабавляється і повернеться додому до своєї мами. Посумує і скаже, що дуже любить. Отже, пора завершувати. Будете приносити нові стосунки в жертву?
— А майбутнє? Я його ж не бачила.
— У вас його не має. Бо ваш малюк рано чи пізно захворіє чи втече до когось іншого, бо не завжди ж йому за маминою спідницею ховатися.
— А мені тоді що робити? Навіщо жертву приносити?
— Вам краще видно. Може більше подобається бути мамою, ніж люблячою жінкою.
— Ні, навпаки!
— То що готові принести жертву?
— Мені потрібен час, щоб все обдумати.
— Не турбуйтеся, ми дамо вам час.
— А пораду? Дасте?
— Звісно.
— Що зробити, щоб дитина подорослішала?
— Перестати бути матусею. Навчитися бути жінкою… Чарівною, звабливою, бажаною, красивою. З такою хочеться бути не сином, а справжнім чоловіком.
— Ви вважаєте, що це допоможе?
— Звичайно. У більшості випадків допомагає, якщо вирішите стати Жінкою. Але якщо передумаєте, то приходьте. Нові відносини у вас прекрасні, багацько людей про такі мріє. Проте, якщо забажаєте пожертвувати на користь нужденних, ласкаво просимо!
— Добре, дякую, я подумаю над цим усім.
853 виходить з кабінету і туди заходить 854:
— Хочу пожертвувати своїми інтересами заради матусі!
Двері зачиняються. В черзі досі стоять люди, котрі хочуть віддати таланти, мрії, старання — все, що можна принести в жертву.
