Катерина була молодою та красивою жінкою, але її щоденне життя стало справжнім кошмаром. Вона вийшла заміж за Андрія, закохавшись в його чарівність та привітну усмішку. Однак, після весілля, вона зрозуміла, що дім її чоловіка — це справжнє пекло.
Свекруха, жорстока та заздрісна жінка, постійно критикувала Катерину, знаходячи усілякі приводи для наруги. Вона поїдала її поїдом, зганяючи на дівчину всі негаразди родини. Катерина стала заручником власного дому, де її волю та вибір постійно перекручували. Що б вона не робила, все ставало підставою для зловтішань та образ.
Спроби змінити стосунки зі свекрухою, знайти загальну мову, виявились марними. Катерина розмовляла з чоловіком, просила його підтримки та розуміння, але він ставився байдуже та холодно. Це рана у серці боліла набагато більше, ніж ворожі слова свекрухи.
Одного дня втома від щоденних конфліктів у хаті переважила всякий страх. Катерина рішуче вирішила покинути цей дім, де не бачила нічого, окрім злоби та несправедливості. Вона усвідомила, що її життя заслуговує на більше, і більше не може терпіти такого підлого ставлення.
З невеликим кошиком одягу та дитиною на руках Катерина вибралась з цього отруйного оточення. Вона шукала притулку та підтримки у своїх батьків, які завжди були поруч із нею. Її мати прийняла дочку з теплом та любов’ю, розуміючи, що дочці потрібна допомога та підтримка.
Катерина почала заново будувати своє життя, зосереджуючись на своїй дитині та на тому, що дійсно є важливим. Вона знайшла нову роботу, яка надихала її та дозволяла розвиватися. З часом, з допомогою підтримки друзів та сім’ї, вона змогла забудувати ті страшні сторінки свого минулого.
З роками Катерина змінилася, стала сильною та незалежною жінкою, яка знала, що варто цінувати у житті. Її дочка зростала біля неї, отримуючи приклад справжньої любові та відданості. Вона зрозуміла, що коли ти вмієш захистити себе від небажаного оточення і оточуєш себе позитивними людьми, то життя подарує тобі іншу долю.
Тим часом її чоловік настільки став байдужим до всього, що відбувається, що й не став шукати дружини. Він вважав, що Катерина покрутить трохи носом і повернеться сама до нього. Адже пішла з дитиною на руках. Проте минув місяць, другий, але Катерина не поверталася. Андрій зламався, поник, бо йому вочевидь також не було солодко з рідною матір’ю.
