Йому вже тридцять пять, ані дітей, ані дружини
Минулого тижня я була з сином у хаті своєї свекрухи в селі біля Полтави. У той час у неї гостювала її подруга дитинства гарна жіночка з іменем Мирослава. Жінка весь день возилася з моїм хлопчиком, гралася, співала йому колискові, а у вікно було видно, як соняшники схиляються до червоного сонця.
Шкода, що я досі не маю онуків, тяжко зітхнула свекруха й гойднула старий глиняний глечик.
Подруга свекрухи, пані Мирослава, народила свого сина вже коли впевнено крокувала тридцять пятим роком. Вона обожнювала цю довгоочікувану дитину й дозволяла йому абсолютно усе: можна було і тістечка їсти вночі, і у валянках по калюжах стрибати, і хто відав, може, навіть з зірками перемовлятись у снах. Чоловіка вона втратила, коли хлопчик був ще зовсім маленький, тож сама і виховувала його, працюючи на двох роботах то млин крутила, то у поштовому відділенні листи розносила.
Коли її син Андрій виріс і йому стукнуло тридцять пять, якось у майже сонному маренні вона спитала:
Сину, ти коли мене онуками потішиш? Коли в хаті знову лунатиме дитячий сміх?
Він, не підводячи очей від запилених вікон, відповів:
Ніколи.
Він сказав, що нібито все сталося через те, як його мати виховувала: надто огортала любовю й турботою, тож у ньому так і не пробудилось прагнення до самостійності.
Я звик до простого життя. Жодна дівчина не захоче бути для мене ще однією мамою, обернувшись до неї, мовив Андрій.
Мене все влаштовує, я нічого не хочу міняти лише задля когось.
Мені, окрім тебе, ніхто не потрібен, додав син, і в його очах був щемливий спокій літнього полтавського вечора.
Я прогавила найголовніше: зробити з хлопчика чоловіка… зізналася жінка, обіймаючи суху гілку бузку у дворі, ніби шукаючи у ній відповіді.
Чи вірите ви, що материнська любов в Україні може не лише оберігати дитину, а й іноді стати тінню, що не дає змужніти самому? Чи часто у нас материнська ніжність перетворюється на мякі дроти, якими навіть дорослий син привязаний до рідної оселі, де пахне хлібом і бузком?
Буду чекати ваших думок під цим сном…
