Кирило вирішив покарати дружину, але опинився нікому не потрібним
Після підвищення Соломії на новій роботі в банку її характер різко змінився. З лагідної та врівноваженої жінки вона раптом стала дратівливою, гострою та вимогливою. Кирило, її чоловік, не розумів: «Звідки стільки нарікань? Раніше все було добре». Соломія докоряла йому за бездіяльність вдома — мовляв, чому все на ній: і готування, і дитина, і прибирання. А Кирило не бачив проблеми. Він вважав: «У панельній трійці у Чернігові чоловікові роботи нема. Полиці стоять, крани не течуть. А готувати — не чоловіча справа». Він і борщу попросив одного разу, натякнув — і отримав у відповідь: «Почисти овочі — тоді зварю». Він спалахнув: «Сама почисти! Ти жінка!» Соломія все частіше затримувалася на роботі, а сина з дитсаду тепер забирали останнім. Кирилу було шкода хлопчика, але самому йти? А раптом попросять шафу переставити або трубу полагодити?
Йому здавалося, що дружина перестала його цінувати. Він дедалі більше бурчав: «Навіщо тобі було це підвищення? Сиділа б тихіше — і все було би як раніше». Соломія спокійно заперечувала: «То повертайся у відділ розвитку, домогайся свого підвищення, заробляй більше — я піду назад, варитиму борщі і сидітиму з сином. Але на дві наші зарплати тепер не прожити. Моя мама раніше допомагала, тепер — свої потреби». Кирило лише злівся: «Їй же ремонт захотілося робити!»
Сам він, правда, не прагнув кар’єрного зростання. Бачив, як начальник працює без вихідних, і казав: «Ні, дякую. Я своє відробив — і додому». Але чим більше він слухав докори Соломії, тим сильніше в ньому росла образа. Він вирішив: «Раз хоче бути начальницею, хай відчує, що таке самотність». Він став частіше залишатися на роботі. А потім закрутив роман із колегою з бухгалтерії — з Марічкою. Вона була простою, не красунею, але з апетитними формами, м’яким голосом і нескінченними пирогами.
У Марічки був маленький син, але Кирилові це не заважало. У неї він почувався потрібним: теплий плед, гаряча вечеря, погляди з захопленням. Вони зустрічалися все частіше. Тим часом Соломіїна мати стала забирати онука з садка — Соломія з головою пірнула у важливий проект. Кирило тішився: «Ось і добре. Вона не готує, а я не голодую. Марічка і годує, і хвалить. Все справедливо». Тільки ось у Марічки були свої правила. Коли Кирило приходив без цукерок, парфумів чи грошей на «щось приємне» — вона насуплювалася. Вечеря ставала простішою, а ласка — стриманішою.
Кирила це тривожило, але він тішив себе: «Ну і нехай. Вона не вимагає кохання — тільки трішки уваги та грошей. А от Соломія дізнається, що я йду — тоді заспіває інакше». Коли Марічка, навіть не кКоли Марічка, навіть не колихнувшись, попросила грошей на шубу, Кирило зрозумів: його ніхто не любить, а лише використовує.
