І ти пропонуєш мені з новонародженим за два кілометри бігати за хлібом? Взагалі вже не знаю, чи потрібні ми тобі з Олжиною.
З лікарні в Києві Вікторія з донечкою зустрічали чоловік, батьки та свекруха. У гостинному будинку спросідали за столом, але недовго через годину гості розійшлися, залишивши молодих батьків і малюка одних.
Костянтин, як звик, кинулася на диван і ввімкнув телевізор, а Вікторія взялася за прибирання кухні, яку чоловік за чотири дні її відсутності перетворив у справжній хаос.
Закінчивши роботу, Вікторія погодувала донечку, а коли та заснула, вирішила лягти в дитячу кімнату день був насичений і клопітливий.
Лишенька вона недосипала, як хтось почав настоюватись у дзвінку. Виходячи з дитячої, вона побачила гостей, яких Костянтин уже запросив до кімнати.
То була Ірина старша сестра Костя, її чоловік і дві подруги, з якими Вікторія майже не знайома.
Братику, прийшли привітати! Памятаю, яким ти був малим, а тепер сам татко! голосно сміялася сестра.
Решта обіймали Костянтина, цілували його.
Ірино, трошки тихіше, будь ласка, Олжина щойно заснула, просила Вікторія.
Та ні! Малече ще нічого не чує! Ти краще на стіл накладай ми принесли ігристого і торт. Залишок з тобою, крикнула Ірина.
Вікторія поставила на стіл те, що залишилося від застілля з батьками.
У вас скромно! морщила брови свекруха.
Пробачте, ми гостей не чекали, я щойно з лікарні. Тож усі претензії до Костянтина він без мене тут господарював, відповіла Вікторія.
Дівчата, не сваріться! Я замовив піцу три види. Ніхто не залишиться голодним, повідомив Костянтин.
Гості простояли до девятої години, коли Вікторія уже заявила, що треба купати донечку і укладати її спати.
Коли вони пішли, Костянтин підказав дружині:
Вікторіє, могла б ти ввічливіше. Люди прийшли привітати, а ти весь час бігала до дитини й в кінці майже всіх вигнала.
Що мені робити, коли вони не розуміють, що в перший день після пологового будинку я не до гостей? Хоча б дешеве брязкальце дитині принесли, відповіла вона.
І запамятай: від сьогодні в нашому домі головна дитина. У Олжини має бути режим. Тож прошу, наступні три місяці не запрошуй гостей.
Якщо хочеш поспілкуватись з хлопцями будь ласка, тільки в іншому місці, сказала Вікторія.
Минув місяць. Костянтин працював, а Вікторія з донечкою залишалися вдома.
Олжина була спокійною, і Вікторія встигала робити майже все по дому, тільки готування спростила прості страви, а Костянтин не заперечував. Життя текло нормально.
Аж раптом виникла проблема. Вона походила від матері Костянтина Лідії Андріївни, яка захотіла виправдати ситуацію за рахунок невістки.
У Лідії Андріївни була 80річна мама Катерина Іванівна, яка жила в селі, приблизно за 100 кілометрів від Києва.
Бабуся Катя жила у звичайному сільському будинку з колодязем, дровами в сараї, а садом у дворі. Ділянка десять соток, яку вона обробляла самостійно. Дочка і онуки допомагали лише посівом і викопуванням картоплі, яку взимку їли разом.
Зимою бабуся сильно застудилася, і працювати в городі стало важко. Тоді Лідія Андріївна вирішила, що на літні місяці треба відправити Вікторію з донечкою в село, щоб вона допомогла.
Спочатку Вікторія не повірила, думала, що свекруха жартує, та та була серйозна.
Забрати маму в місто я не можу там уже весь город посаджений. Хто поливатиме? Я сама працюю. Приїду на вихідні справи зроблю, а на тижні хто буде воду з колодязя тягати?
Колодязь всього триста метрів, а мамі важко нести відро. Вона піднімає половину. А скільки води треба? І на господарство, і на полив. Весь день ходить тудисюди.
Ти що, пропонуєш мені стати водоносом? здивувалась Вікторія.
Ти можеш не носити відра. У матері є візок, куди вдаються дві фляги по 40 літрів. Матері вже не під силу, а ти зможеш. І в городі поливати, прополоти не складно.
Ні, Лідіє Андріївно, поливайте і прополюйте самі. Ми з Костянтином купуємо картоплю й інші овочі в магазині, тож працюють ті, хто збирає врожай.
Жанну відправте, вона теж не працює, відмовилася Вікторія.
У Жанни ж двоє дітей!
А у мене, на вашу думку, дітей немає?
Не порівнюй: у Жанни старшому пять, молодшому три роки. За ними треба доглядати. А Артема треба забирати з садка, і він під наглядом.
А за Олжиною що? Вона ж не втече. Нагодуй, поклади в коляску, і займайся справами, казала свекруха.
Ти знаєш, що з Олжиною треба щомісяця в поліклініку ходити, щеплення робити?
Можна обійтись без лікарських візитів. Дитина здорова, а зайвий раз у поліклініку це ризик підхопити хворобу, заперечила Лідія Андріївна.
Поїдеш, більше нікого не відправляй. І взагалі моя мама виховала всіх моїх дітей, трьох. Я жодного разу в декреті довго не сиділа.
Жанну в два місяці передала матері, Віталію і Костянтину у чотири роки. Тепер мати слабка, і настав час допомогти.
Я поважаю Катерину Іванівну, вона багато вам допомагала, та я їй особисто нічого не винна. Ви, Ірина, Віталій і Костянтин в боргу перед нею. А чужі борги я не виплачую, сказала Вікторія.
У пятничний ранок Костянтин нагадував дружині:
Ти справи зібрала? Завтра в село їдеш.
Костянтине, я вже сказала твоїй мамі і повторюю: ні, в село я не поїду. І тем більш не везу туди Олжину. А якщо вона захворіє? Мені сто кілометрів до міста йти?
У вашому селі навіть автобус не заїжджає, проїжджає повз, магазину немає.
У сусідньому селі є магазин.
І ти пропонуєш нам з немовлям за два кілометри бігати за хлібом? Я вже не знаю, чи потрібні ми з Олжиною.
Коли твоя мати пропонувала мені піднімати сорокалітрові фляги, ти мовчав. Тож погодився? А я ж важу 57 кг, як підніму таку флягу?
Можна фляги не наливати до верху, сказав Костянтин. Досить сперечатися. Якщо мати сказала, що треба їхати, то їдьте. Завтра до десятої прибуде батько, відвезе вас. Тож краще сьогодні зберіть речі.
Коли чоловік пішов на роботу, Вікторія почала пакувати. Спершу вона подзвонила батькам.
Мама Вікторії була медсестрою в дитячому відділенні, і спочатку не повірила, що Лідія Андріївна планує закинути новонароджену онуку в село.
До року треба стежити за розвитком дитини, у три місяці до всіх фахівців, у рік ще раз! Як можна так безвідповідально? обурилася вона.
Тато мовчки завантажив речі в машину.
Вікторія з донечкою їхала до квартири батьків.
Коли Костянтин прийшов з роботи і не знайшов ні дружини, ні дочки, зрозумів, куди шукати. Декілька разів ввечері дзвонив Вікторії, та вона не відповідала.
Тоді Костянтин прийшов сам. Відтоді, коли він почав розмову, Вікторія зрозуміла, що чоловік ще нічого не вхопив.
Тебе ж не в шахту відправляють, а в село на свіже повітря! Ти ж створила проблему з дурниці? запитав він.
Так, я створила собі проблему. Не зараз, а два роки тому, коли вийшла заміж за тебе. Ти мені дуже сподобався: високий, широкоплечий, добрий. Я не помітила, що за цією блискучістю ховається мамин синочок.
Ти робиш те, що мама каже, сказав він. Якщо б вона відправила мене в шахту, ти б теж не заперечувала.
І що, не повернешся додому? спитав Костянтин.
Не поверну. Дім це місце, де безпечно, де тебе люблять і захищають. Ти не став захисником. Живи з мамою.
Через півроку Вікторії вдалося розійтися з Костянтином.