Матір моя живе самотньо і має дуже маленьку пенсію, яка не задовольняє її основні потреби. Їй потрібні ліки, але грошей ледь-ледь вистачає на найнеобхідніше, зокрема на хліб. Я регулярно відвідую її і стараюся надавати матеріальну підтримку, адже вважаю, що це мій моральний та родинний обов’язок.
Однак, моя дружина ставиться категорично проти того, щоб я допомагав матері фінансово. Вона має свої причини і думає, що це не моє завдання. Виникають конфлікти і незгоди через цю ситуацію. Я намагаюся пояснити їй, що це моя сім’я і моя мати, і мені важливо бути поруч з нею в скрутний час.
На жаль, незгоди з дружиною не зменшуються, і це стає проблемою для нашого взаєморозуміння. Ми обговорюємо цю тему знову і знову, але так і не можемо знайти компромісного рішення. Я розумію, що у дружини є свої погляди і мотивація, але для мене важливо не залишати свою матір у скрутних життєвих обставинах.
Напруга між мною і дружиною все більш зростає. Незгоди та обурення спалахують під час розмов про допомогу матері. Вона наполягає на тому, що моя мати має розраховувати лише на свій власний дохід, а не на підтримку сім’ї. Для неї це питання принципу та особистої незалежності.
Я розумію врешті не витримую і запитую дружину:
— Хто ж, якщо не я допоможу матері? Хто?! — уже роздратовано запитав свою другу половину. — Ти егоїстка! Ось хто ти! Навіть за приблудною собакою доглядають, а ти пропонуєш мені покинути матір на жебракування! Ти усвідомлюєш, що говориш? Чи в тебе гроші понад усе? — мої емоції вийшли з берегів.
Дружина не сподівалася, що я, такий завжди врівноважений, можу аж так зірватися. Вона вмовкла, надувши губи.
— Ну й хай дується, — подумав про себе. — Тут ще питання, хто б мав дутися. Адже у нас вдома всього вдосталь. Невже їй жаль шматок хліба для моєї матері? Хіба такою є любов? Хіба я для своєї Ірини щось жалію? — роїлися в моїй голові різні думки.
Звісно, виникли непрості дискусії та словесні суперечки між нами. Кожен з нас стояв на своєму. Я відчував себе розбитим і спустошеним. Мені хотілося б, щоб моя дружина краще розуміла мої почуття та мотивацію. Розуміла, що ми живемо в цьому світі не заради задоволення власних примх, а щоб випромінювати любов, творити добро, надавати допомогу ближньому, якщо він цього потребує. А тут йдеться про мою рідну матір, в якої, крім мене, більше нікого ближчих не має в усьому білому світі.
Ця ситуація дуже вибила мене з колії і водночас розкрила проблеми, які нам доведеться долати разом. Я прагну знайти спосіб донести свої мотиви до моєї дружини, спробувати пояснити, що для мене це не тільки справа грошей, але і сімейної любові та підтримки.
Час покаже, як розвиватимуться події. Можливо, коли дружина побачить, як важлива ця допомога для моєї матері, вона змінить свій погляд і власне ставлення до свекрухи. У цей час ми обоє мусимо залишатися відкритими для діалогу та спілкування, намагатися зрозуміти один одного і працювати над зміцненням наших стосунків.
У цій складній ситуації головне для мене — зберегти родинні зв’язки і знайти спосіб підтримати матір, яка так потребує моєї допомоги. Можливо, час допоможе нам з усією родиною знайти рішення, що буде задовольняти всі сторони і сприятиме згуртуванню нашої сім’ї.
Принаймні, я дуже цього хочу! І я робитиму все для того, щоб наші стосунки ставали кращими. Адже, хто це зробить, якщо не я?
