«Кому така тобі потрібна?»
Яринко, не фотографуй мене в профіль. Не треба, Марія кинула роздратований погляд на фотографа з їхньої пресслужби. Чого ти звідти знімаєш?
Маріє Володимирівно, я всіх фотографую, зніяковіла Ярина, яка метушилася навколо круглого стола з почесними гостями. Хочу, щоб усі були на фото.
Мене знімай тільки прямо і ось звідти. Зрозуміла? Будь ласка. Тільки прямо, з цього ракурсу. Дякую, різко відповіла Марія. Колеги, повернімося до обговорення контракту.
Гості з подивом дивилися на Марію Володимирівну, але ніхто нічого не сказав. Вона була керівником, і їй можна було все навіть віддавати накази фотографу під час укладання мільйонного контракту.
Ярина тепер прицілювалася уважніше, стежачи, щоб Марія завжди дивилася в обєктив і ні в якому разі не потрапляла в кадр збоку. Про це її давно попереджали колеги, але вона забула і от отримала догани. Хоча чесно не розуміла, що поганого в цих профільних фото. Адже все ж було добре.
Але для Марії Володимирівни не існувало «добре» чи «нормально». Усе мало бути ідеальним. Так їй завжди казала мати:
Марійко, ти маєш бути ідеальною. Ідеальною для чоловіка, дітей, колег і для цього світу. Люди мають дивитися на тебе й казати: вона досконала.
Мамо, я дуже стараюся.
Знаю, доню. Але недостатньо. Ти пішла до школи в погано випрасуваній блузці. Хіба так можна? Чому не випрасувала, як казала?
Я прасувала, але складки все одно залишилися. Думала, це непомітно, понуро опустила голову Марійка.
Якщо добре випрасувати ніхто не помітить. Якщо погано помітять усі. Памятай це.
Добре, мамо, Марійка шмигнула носом. Їй було так болісно розчаровувати матір.
І не три свій ніс, Марійко. Він у тебе і так великий. А коли плачеш і зовсім на півобличчя. Оце так уродилася Ще й горбинка. Коли у вас шкільне фото?
У середу.
Ну то будь ласка, потренуйся перед дзеркалом як сісти й дивитися, щоб ніс не виглядав таким великим.
Добре, я потренуюся.
Дивись прямо і трохи нахили голову. Так буде краще. Давай, зараз же спробуй. Отак, так, так.
Марійка, з очима, повними сліз, повертала голову перед дзеркалом, але ніс із горбинкою з будь-якого ракурсу здавався їй величезним. Хоча, якби мати не згадувала про нього так часто, можливо, вона б його й не помічала.
Під час таких розмов мати часто повторювала: «Не будеш ідеальною за чоловіка тебе не візьмуть. Так і залишишся сама на все життя».
Цього Марійка боялася найбільше. І працювала над собою, щоб стати тією самою ідеальною жінкою. Тіло, схильне до повноти, виснажувала дієтами та пробіжками. Жодних пиріжків, морозива чи піци. Лиш ненависна гречка, куряча грудка, салат із зелених овочів і чай. Вона прагнула бути ідеальною в навчанні, зубрила все від корки до корки. Адже гідному чоловікові не потрібна товста й дурна. Тому вона має бути гарною, розумною, освіченою і з хорошою зарплатою. Кому потрібна утриманка?
Марія закінчила економфак, потім курси маркетингу і постійно підвищувала кваліфікацію. Вона знала дві мови, розбиралася не лише у здоровому харчуванні, а й у мистецтві, літературі, живописі. Прагнула бути ідеальним фахівцем і ідеальною дружиною.
З Ігорем вона познайомилася після університету. Він був гарний, вона ідеальна: висока, струнка, з доглянутими нігтями, укладкою «волосок до волоска», випрасуваною сорочкою, строгими брюками зі стрілками, стильними прикрасами. А ще Марія чудово готувала адже знала: шлях до серця чоловіка лежить через шлунок.
Ігор був із звичайної родини, без особливих талантів чи перспектив. Працював юристом, займався нудними документами і зірок із неба не хапав. Але гарний: високий блондин із блакитними очима і тонкими музичними пальцями. Поряд із ідеальною жінкою мав бути ідеальний чоловік, чи не так? Він звернув на неї увагу, і Марія, яка боїлася лишитися самотньою, одразу взяла його в оборону. А Ігор, у принципі, і не заперечував: дружина працювала, тримала будинок у чистоті, добре готувала і чудово доглядала за ним. Він завжди був ситий, носив випрасуваний одяг і ідеально вичищені черевики. Разом вони нагадували кадр із серіалу про щасливу сімю.
Через два роки після весілля в Марії та Ігоря народився син. Тут Марія теж усе взяла під контроль. Навіть купила книжку: «Як виховати ідеальну дитину» і робила все строго за нею. Складала раціон, купувала розвиваючі іграшки, підбирала модний одяг і найдорожчі дитячі речі не дай Бог хто подумає, що в них немає грошей на дитину!
Для Марії було неймовірно важливим, що думають колеги, друзі, сусіди і просто незнайомі люди. Ніби їй потрібне було підтвердження, що вона ідеальна така, якою її змушувала бу
