Я була дуже втомлена, але завтра до мене мала приїхати мама. Вона завжди була охайною жінкою і не терпіла безладу. Тому вирішила прибрати свою квартиру, щоб все було на місці, коли вона приїде. Втома вже почала впливати на мене, але я не зупинялася. Прибрала речі, протерла пил, витерла підлогу. І ще треба було помити вікно.
Коли я стала протирати вікно, відчула, як мої руки почали тремтіти від втоми. Але я не звернула на це уваги і продовжила працювати. Вікно треба було очистити від бруду і слідів дощу. Я зібрала всі сили і намочила ганчірку. Тоді, в один необережний момент, я втратила рівновагу.
З третього поверху я полетіла до низу. Мій чоловік, який перебував поруч, ледь не зомлів від шоку. Він відразу побіг до мене, хапаючись за телефон, щоб викликати швидку допомогу. Його руки тремтіли, коли він набирав номер, його серце билося швидко і його голос був наповнений тривогою.
Минули довгі хвилини очікування, поки медики прибули на місце. Вони були швидкі та професійні, виконували свою роботу з точністю і спокоєм. Вони допомогли мені піднятися і поклали на ноші. У мене боліли кістки. Я була при свідомості і розуміла, що потрібно провести детальне обстеження і зробити рентген, щоб визначити ступінь пошкодження.
Час у лікарні спливав повільно. Я була схвильована. Водночас зауважила, як за мене хвилюється чоловік. Йому було важко переживати цю ситуацію. Він стежив за кожним моїм кроком і завжди був поруч. Нарешті лікарі оголосили діагноз – сильний забій грудної клітки та вивихнена нога. Наступні кілька днів я провела в лікарні, отримуючи необхідну медичну допомогу, бо мені було дуже важко дихати. Лікарі вирішили не ризикувати і поставили мене на ніч під кисневу маску.
Мами, звісно, я вже не могла прийняти. Ця подія підкреслила, наскільки важливо любити себе, а не робити щось в догоду комусь. Крім того, я зрозуміла, що мій чоловік любить мене. До того вважала, що йому байдуже до мене. Ось такі уроки я винесла з цього інциденту.
А Ви робите щось понад власну силу, щоб догодити іншим?
