О, Наталю, добрий день! До мами завітала? гукнула сусідка з балкона.
Доброго дня, пані Галино. Так, до мами.
Поговори з нею, зітхнула жінка. Зовсім інша після того розлучення, бідолашна.
Що ви хочете сказати? напружилася Наталя.
У мене проблеми зі сном, прокидаюся рано. Бачила її одного ранку, близько пятої, виходила з таксі. І виглядала мяко кажучи, не як зазвичай. Можливо, трохи пяною. Усі сусіди вже шепочуться. В її віці! І нащо вона вигнала твого батька? Так, помилився, але хто без гріха? Стільки років разом і раптом розлучитися, це ж безглуздя.
Дякую, пані Галино, промовила Наталя, ковтаючи слину. Поговорю з нею.
З цими словами вона поспішила до будинку. Її мати справді вигнала батька півроку тому, після того як зрадив. Наталя благала її не поспішати усе можна виправити. Але мати була рішучою. І найдивніше вона не впала в депресію, як можна було очікувати, а навпаки, почала жити на повну. Нові сукні, танці, бари, подруги речі, яких раніше за нею ніхто не помічав.
Наталі було важко це прийняти. Вона сама готувалася до весілля, мріяла про дітей. А її мати у барі аж до ранку? Якою бабусею вона буде? Як представити її свекрусі, коли одна вязане пледки, а інша розважається по клубах?
Коли вона зайшла в дім, мати вийшла назустріч із чайником у руках і широкою посмішкою. На ній був не поношений халат, а елегантний бежевий костюм. Манікюр, педикюр, нарощені вії видно було, що вона насолоджується життям.
Ну, як Андрій? запитала вона, ставлячи чашки на стіл.
Усе добре, відповіла Наталя, намагаючись стримувати тон. А в тебе як?
Чудово! Вчора з подругами засиділися в барі до ранку. Танцювали, потім караоке. Як же весело було!
Пані Галина мені все розповіла, похмуро вставила Наталя. Що ти повернулася о пятій ранку і виглядала скажімо, не дуже твереза.
Мати засміялася.
Ну а що ти думала? У барі чай пити?
Наталя не втрималася.
Мам, ти не вважаєш, що переборщуєш?
У чому?
Ну, мяко кажучи, тобі вже не двадцять. Які танці, які клуби? Ти ж маєш бути прикладом. Ти ж будеш бабусею!
Я жінка, яка нарешті вільна. Не буду жити за чужим сценарієм.
Але ж ти прожила з татом стільки років! Як можна так легко переступити?
Мати замовкла, потім спокійно, але рішуче сказала:
Твій батько мене зрадив. Це був не випадок, а свідомий вибір. А я більше не хочу бути тільки служкою. Я хочу жити. Для себе. Стільки років я жила для сімї. Тепер роблю те, що хочу.
Але тобі ж майже пятдесят!
І що? Чи я повинна старіти за розкладом?
Наталя зрозуміла, що зайшла далеко.
Вибач, не хотіла тебе образити. Просто хвилююся.
Якщо тобі соромно за мене, не запрошуй на весілля. Але знай: я не сховаю своє сиве волосся під хусткою і не вдягну широкої сукні. Я буду танцювати і, можливо, навіть фліртувати. Мені добре.
Ні, мам, я хочу, щоб ти була там. Просто
Просто тітці Галіні це не до вподоби? Що ж, мені байдуже. Я нарешті живу.
Повернувшись додому, вона розповіла все нареченому.
Не знаю, як до цього ставитися.
Андрій засміявся:
А я вважаю, твоя мати молодець. Не впала у відчай, а обрати життя. Не злочин бути щасливою.
На вихідних Наталя подзвонила матері.
Мам, давай сходимо в SPA, а потім у бар з живою музикою?
І тобі не буде за мене соромно?
Скажу, що ти моя старша сестра, засміялася Наталя.
Тоді домовилися. Але знай ми не підемо рано.
Той день став переломним. Наталя вперше зрозуміла, яку внутрішню силу мала її мати. І що, можливо, варто вчитися в неї бути собою. Жити не «як треба», а як відчуваєш.
