В житті кожного бувають чорні смуги. Але Яна не розуміла, чому саме їй та її матері випала така важка доля.
Діло в тому, що мама Яни, Оксана, сильно занедужала, їй потрібен був постійний догляд. В містечку, де вони жили не було настільки кваліфікованих лікарів, щоб поставити на ноги Оксану. Так, можна поїхати в область, але їхня черга була аж через два з половиною місяці, а лікування матері потрібно було негайно.
Ви скажете, що раз так, то треба їхати в платну клініку. Проте Яна була б тільки за, якби гроші були. Але крім хвороби мами була й інша біда – Яну звільнили, бо вона, така пересяка, посміла запізнитись з обіду, бо матір бігла погодувати та дати ліки. А якщо чесно, її запізнення на десять хвилин було просто підставою, щоб на її місце пішов син вищестоящих, когось з начальства.
Як Яна не молила, як не плакала її все одно звільнили. Не захотіли зрозуміти дівчину, так ще й звинуватили її в своїх ж проблемах, мовляв «треба було вашій матері краще слідкувати за здоров’ям, тому розбирайтесь зі своїми проблемами самі». От так Оксана та Яна почали жити на одну лише пенсію хворої. Та і від тієї пенсії після оплати комуналки залишалось мало, все йшло на ліки, які не дуже то й допомагали.
Яна почала позичати в знайомих. Одні відмовлялись приймати назад гроші, називаючи свої дії благодійністю, деякі ж призначали точну дату та час, коли вона має повернути кошти. І все це викликало в неї шалений стрес. Мама хворіла вже місяць і Яна переживала, щоб вона часом не злягла, бо тоді ж для них буде вірний час відходити в світ інший.
Якось Яна вийшла прогулятись, провітритись. І проходячи попри один ларьок, який вони з мамою проходили, коли Яна вивозила її на прогулянку(Оксана вимушено пересувалась на візку), вона побачила ні самі гранати. Гранати, яких дуже хотіла мама Оксана.
З горем пополам вона назбирала тридцять гривень по кишенях та сумці. Хотіла запитати продавця скільки коштують, проте почула як він, вручаючи іншій дівчині два гранати назвав ціну в сто двадцять гривень. Яна розчаровано глянула а свої жалюгідних тридцять гривень, яких ну ніяк не стане навіть на один гранат. Все що дівчина змогла в той момент зробити – це присісти та тихо стримувати сльози.
Раптом до неї підійшов чоловік років сорока на вигляд, в темно-коричневому пальто, а біля нього була жінка шістдесяти років. Він запитав у Яни:
-Пані, що таке? У вас щось сталось? – стривожено поцікавився він.
І тоді Яну прорвало. Вона розповіла все, що в неї відбулось за ці декілька тижнів. І про гранати вона теж не стримуючись розповіла. І якось тихенько прошепотіла, чи не міг би чоловік купити їй гранат, а вона обов’язково віддасть йому гроші.
Чоловік погодився та купив їй цілих три гранати та попросив її відвести до себе додому, мовляв він може допомогти Оксані.
-А ви хто? – витираючи сльози запитала Яна
-Я лікар, пані. І витягнув не одну людину з лап хвороб та старої з косою. – посміхнувся чоловік.
Виявилось, що чоловік не просто лікар, а справжній рятівник та майстер свого діла. Він приїхав зі столиці провідати матінку, а сама доля привела Яну та лікаря до того кіоску. Доленосні ті гранати певно.
Вони прийшли додому Оксани та Яни. Лікар почав оглядати хвору та кудись телефонувати. В цей час матінка лікаря заспокоювала Оксану та Яну:
-Ви не турбуйтеся, мій син багатьом допоміг і вам теж допоможе! – посміхалась старенька.
-Так панянки! – радісно сказав чоловік, завершивши розмову по телефону. – Збирайте речі, Яно, а ви, пані Оксано – пробуйте гранати. Дуже смачні мають бути, так продавець сказав. Ми вас вилікуємо швиденько і через три-чотири тижні будете бігати як молода дівчина.
І він не збрехав. Правильне обстеження, правильно призначені ліки та кваліфіковані спеціалісти поставили на ноги Оксану і вона справді вже через місяць не те що могла подбати про себе – вона могла бігати крос що ранку. А лікар з Яни та Оксани грошей не взяв, сказав, що це допомога по поклику серця, а за таке грошей не можна брати. Яна ж згодом знайшла прекрасну роботу, яка давала можливість їм обом жити не переживаючи ні за що та віддати всі борги.
Тепер і Яна, і Оксана моляться за лікаря, який так сильно їм допоміг і купують гранати з теплою посмішкою на обличчі.
