Граф

Юрко був завидним нареченим. Правда буйний, коли вип’є, але пив він дуже рідко. Вивчився на тракториста в місцевому ПТУ, все як у всіх, збирався в армію, дівчина була … Та тільки не судилося, « не годен» до лав Радянської Армії. Запив  хлопець ,влаштовував весь час бійки.Так йоиу і дали термін, бо були вже приводи … Дівчина чекати не захотіла, та і хто захоче то за в’язня заміж..

Вийшов Юрко, тільки тепер вже він був Граф,кличку таку придбав собі за гратами, та, певно життя нічому не навчило бо все пішло по старому..

 

Дружки, пиво-горілка, життя вільне, гуляв на повну.

Та не довго того життя вільного було,  пограбували сільський універсам. По п’яні, по дурі.

Вкрали ящик горілки, та цукерок шоколадних, Ромашку, мамі хотів принести, порадувати, мама любить, не встиг, там в магазині і взяли, а точніше знайшли там заснувших під горілочку

Знову поїхав Юрко. Так і мотався, Після тридцяти здоров’я стало здавати, та ще й туберкульоз підхопив.

Приїхав до матері вмирати, лежав, так ходив, як тінь по дому. Мати і взялася його лікувати, борсучим жиром, та травами різними, виходила. Навесні Юрко почав тихесенько виходити на вулицю, дихати свіжим повітрям. Потім паркан лагодити тихенько почав, сила стала повертатися.

По сусідству з матір’ю Юрка, Валентина жила, розведена вона була та мала маленьку донечку.

Дівчинка малесенька, а белькоче, Оленка  звуть. А Юрко як подивиться на неї крізь паркан, і серце радіє, і сумує одночасно. Шкодує, що немає у нього такого чуда молого, немає і не буде вже видно ніколи.

А матір лиш тихенько схлипує і журиться,як син занепастив свою долю

На першотравневі свята, приїхала  Оля,молодша сестра Юрка

Запросила Валентину сусідку, подруги вони, і Юрко присів з жінками за стіл, під квітучою вишнею. Дівчатко, Оленка,  очей не зводила з Юрка, а потім на руки залізла, а той  щасливий..і поворухнеться боїться. Валентина зніяковіла, зігнати хотіла дівчинку, та Юрій не дозволив.

А восени, як зміцнів, перебрався до Валентини, стали жити разом, про своє погане минуле забув. Мати не натішиться, здоров’я поправив, не п’є, не курить, трактористом пішов в колгосп працювати. Все добре.

Та в райцентр яки поїдуть з Валентиною, так хто-небудь зі старих дружків  зустрічає. Хто ми

мо пройде, хто кепкує, а хто вітає, са Граф ж, а хто і обніматися лізе, друзяяяки.

Тільки Юра всіх шле, а хто не розуміє, того візьме, та струсоне трохи, за комір.

І пішов слух, що потрапив Граф під каблук бабський,Та він не зважав на це , а радів життю.

Згадав за нього і друг його із минулого життя,затятий товариш Паша Пуля звільнився і вирішив поговорити з Юрком Графом. Сам засмиканий,пальці в різні сторони погнуті,очі щурить,плюється – видно,що типовий «дружок»

А Юра на той час вже років зо три як з Валентиною жили, Оленка  татком кличе, Валентина же, зрозумівши що мужик хороший, відтанула, розцвіла.

Юра  малу дуже любив, як рідну і трохи балував. ось коли вони були в області, Оленка побачила цуцика,  таксу маленьк уі так вже просила купити  їй ,що він не міг відмовити доні.

Як приїхали додому то всі в селі були здивовані,бо зазвичай то дворняжки у всіх чи мисливсь

кі , а тут такса – дивина небачена..

Тільки він маленький якийсь, трохи виріс і все, і придуркуватий . Гавкає, аж захрипне.

Але дівчинка його любила, Графом назвала. І він її любив, тільки її і слухав, кидався до фанатизму, якщо хто на його маленьку господиню тільки голос підвищить.

А тут ще що задумав, унадився до сусідки, яйця красти курячі, а то і курку придушив, і жерти не став, господині приніс, Валентина не витримала, і не дивлячись на Оленчині  сльози і вмовляння Юрія, посадила його на ланцюжок, в гаражі старому, покарала типу.

А Олені строго- настрого наказала  не відпускати собаку.

Якось дівчинка лишилась сама вдома.Батьки на роботу, а  вона по господарству. Підмести, курочок погодувати, гусенятам води дати. Ну і бабуся, мама Юри, поруч, доглядала.

Сумує дівчинка,плаче,зі своїм Графчиком перемовляється через двері,а той лиш скавчить.

Дивиться дівчинка, а посеред двору дядько чужий стоїть,і так вороже оглядається навкруги.

Побачив Оленку, позадкував до хвіртки, вийшов, закрив і вже звідти, з вулиці, запитує

-Чуєш, мала, а Граф тут живе?

-Тууут, — здивовано тягне дівчисько, і дивиться на незнайомого. Навіщо йому треба знати де живе її собака? Невже мама хоче віддати цьому дядечку її Графчика. Дівча на всякий випадок приготувалася кричати. на всю горлянку, щоб почув татко з поля, і прибіг, відбив собаку у цього дядька.

-А шо, де він? Побачити то можна?

— Кого?

-Ну Графа, скажи йому, що дружок його приїхав, Паша Пуля

Кричати Оленка передумала, і зацікавлено подивилася на дядечка

 

-Ви знаєте Графа? Ви його друг?

-Ну так, друг, колеги ми …

-Так ви не заберете його в мене ???

— Кого? — настала черга дядечки ставити дурні питання

-Ну Графа, кого ж і ще

-Аааа, та ні, мені б побачитися з ним, так кількома словами перекинутись

-Пару слів? З Графом?

-Ну так, давай, мала, біжи, поклич його

-Не можу

 

-А що? Ти ж сказала що він є вдома

-Ну так, вдома … тільки я не можу, йому не можна на вулицю виходити

-А що? Від когоховається? Чо за палево? Чому кажу не можна-то?

-Його мама покарала …

-Яка мама

 

-Ну моя, яка ще то

-Як покарала?

-В гаражі на ланцюг посадила, а мені не веліла його відпускати. Тому що і так з сусідами через нього посварилися.

-шооооо?

-Ну з сусідами. Він спочатку у них яйця курячі крав і додому тягав, а потім курку вкрав, і задушив, мені приніс подарував!

— Кого подарував?

-Ну курку, він її задушив і мені приніс, в подарунок. Він любить мене … А ще, до того, я

к він курей душити почав, він кротів і мишей  душив і притягував, на ганку поклав, а мама як стане на те,як закричиить. Графчик  злякався і навіть надзюрив трохи, він не любить коли кричать …

А недавно дядько Петя самогонки напився, і до нас зайшов, а він розсердився і вчепився йому в ногу, жах п’яних не любить

Око у Паша засмикалось, а голос раптом захрип

-Чим вчепився … в ногу

-Зубами, чим ж ще … Вони у нього знаєте які гострі !!!

-А шо ж це ви його на ланцюг то?

-Так це не я, це мамка, а мені обіцяла прочуханки,  якщо я його відпущу,  не можна йому, покараний він. Я можу вас провести до нього, тільки швидше треба, мамка зараз повернеться

-Нееее. ннне треба. А це, мала, ви шо його зовсім не годуєте?

-Чому?

-Ну яйця краде, курей, мишей …

-Ааа, так це він біситься, молодий, грайливий. Ну нічо, тато сказав, що його каструють, і він не буде такий шалений, спокійний стане. У Котлових от, Ваську кастрували, так він спокійний, лежить тільки на призьбі і лиже то місце, за звичкою …

-якккке місце ????

-Ну то саме

-А у вас і батя  є?

— Є звичайно!

-А Граф як? Ну як на це реагує?

-Нормально реагує, татко йому за вушком чеше, пузко гладить, іноді стриже його …

-А ви … дядечко …

-Все дівчинко, мені бігти треба …

-Дядечку, а як вас звуть — то …

— неважливо вже,ніяк…

Увечері батьки вислухали розповідь що до Графа приходив один, дядечко,  дуже дивний.

Насварили Оленку, що не можна розмовляти з чужими. Мама не надала значення. А ось тато задумався і сказав доньці заприсягтися, що якщо хто чужий зайде, бігти до бабусі, або закритися в хаті.

А коли Оленка передала розмову з гостем, сміявся Юра, в кулак, в тому самому гаражі, щоб не налякати дружину з дочкою, та ж не поділишся ні з ким. Дружину лякати не хотів, що дружбан його заявлявся сюди.

У райцентрі мужики говорити стали, що Паша Пуля розумом поїхав. якісь небилиці розповідає …

А Юрій  вівчарку великого завів, біля хвіртки посадив. А Графа каструвати не стали, він посидів на прив’язі і зрозумів, що курей красти і яйця недобре. Почав грядки сусідські підкопувати, поки не спіймали…

Оцініть статтю
Джерело
Граф