Остап більше полюбляв літню риболовлю, але й узимку регулярно виїжджав разів зо два. Як він казав, «померзнути трохи». Риби особливо не привозив, але хоча б на юшку вистачало й ще лишалося місцевим котам.
Ось і зараз Остап переконався, що лід на озері вже давно став, і почав готуватися до чергового виїзду. Зранку нишком узяв снасті, забрав із холодильника бутерброди й навшпиньки вийшов у двір — дружина Оксана та діти в цей час бачили сьомий сон.
Нікого не було й на озері. Мабуть, навіть затяті рибалки воліли проводити новорічні канікули вдома за салатами, а не на морозі. Утім, Остапа це анітрохи не засмутило.
«Мені більше риби дістанеться», — вирішив чоловік і не поспішаючи почав розмотувати снасті.
Саме тоді він помітив якийсь рух біля берега. Немаленький кудлатий пес обережно вийшов на лід і втупився просто на Остапа. Усе свідчило про те, що собака провела в лісі чимало часу: неохайний вигляд, запалі боки, насторожений погляд.
Пес обережно наблизився до Остапа, ледь-ледь виляючи хвостом, ніби даючи зрозуміти, що ніякої агресії від нього чекати не варто. Остап і сам давно збагнув, що пес, імовірно, колись був домашнім: дикий давно б утік і не пробував познайомитися.
Собака пильно стежила за ходом риболовлі. Особливо її тішило, коли Остап витягав із ополонки чергову рибу. Пес щоразу схоплювався й виляв хвостом, ніби радіючи вдачі рибалки.
Бутерброди поділили порівну: добре, що дружина наготувала Остапові з запасом. Ближче до кінця трапези пес настільки осмілів, що обнюхав термос із чаєм. Утім, цей напій він не схвалив.
Незручність виникла тоді, коли Остап почав збиратися додому. Пес явно не збирався нікуди йти й крутився біля машини. Остап завагався: приводити додому дорослого пса в його плани не входило.
Коли машина рушила з місця, собака задріботіла слідом, причому не по проїжджій частині, а по узбіччі, місячи лапами сніг.
Остап спочатку озирався, потім похмуро втупився на дорогу, але за кілька хвилин не стримався й озирнувся. Собака, хоч і була худа, не відставала. Остап зітхнув і натиснув на гальма.
Рибалку вдвох зустрічала вся родина: діти та Оксана саме закінчили сніданок і вийшли ліпити сніговика.
«Ну що, великий у нас сьогодні улов?» — усміхнулася до Остапа дружина. «Риби не так і багато. Зате он який великий екземпляр попався», — засміявся Остап і відчинив задні двері машини. Пес несміливо виліз і захитав хвостом…
Ще за кілька тижнів зникли всі сумніви, чи залишати пса. Собака, що отримала незвичну кличку Карась, уже вповні освоїлася у дворі й навіть дозволяла дітлахам кататися на собі. Ветеринар підтвердив, що пес цілком здоровий, тільки виснажений. Але це справа поправна — на господарських же харчах…
